Тут безкраї степи зустрічаються з хвилями Південного Бугу. Тут під землею приховані багатства… І відлуння старих історій. Цей край відомий своїми родючими землями. Своїми природними копалинами. Це місце, де природа і людська наполегливість створили унікальний мінеральний ландшафт. Так. Це наша Миколаївщина. А надзвичайно цікаву історію видобутку корисних копалин читайте на сайті mykolaiv.name.
Кінець XIX століття
Історія видобутку корисних копалин на Миколаївщині починається з кінця XIX століття. Лише тоді в надрах нашої землі відчули приховане багатство. У 1893-му році під час досліджень неподалік Інгулу виявили величезні запаси кварцового піску. Це було в Миколаївському районі біля села Галицинове.
Цей прозорий і міцний пісок відразу привернув увагу дослідників. А помітив його гірничий інженер Михайло Савчук. Одесит. Він відразу зрозумів, що це потенційна сировина для виробництва скла та багатьох інших будівельних матеріалів.
Відкриття багатого запасу кварцового піску подарувало Миколаївщині перші економічні перспективи у сфері видобутку. Зі слів місцевих істориків, це було справжнім “пробудженням” для нашого регіону. Уявляєте?!
На той час Миколаївщина вже неабияк відрізнялася від сусідніх Одещини та Херсонщини… Але з початком видобутку корисних копалин вона стала справжнім “степовим скарбом”. Тоді тут почалися перші спроби будувати кар’єри. Тоді тут почали винаймати місцевих жителів для видобутку копалин. Та, через відсутність хоч якихось сучасних технологій, цей процес залишався на рівні ручної праці.
Розквіт видобутку
Після завершення Першої світової війни та революційних подій, у 1920-их роках місцева економіка почала відновлюватися. І дуже швидко. В цей час тодішній СРСР, до складу якого входила Миколаївщина (та й вся Україна), почав активно виділяти кошти для розвитку гірничої промисловості.
Вже у 1925-му році відкрилося перше державне підприємство з видобутку піску та глини. Так-так, на Миколаївщині. І, до речі, і ці корисні копалини згодом використовували для будівництва не тільки в Миколаєві, а й і в сусідніх регіонах.
Варто відзначити, що на замовлення уряду СРСР, було проведено дуже детальну геологічну розвідку всієї території Миколаївської області. Її проводив відомий геолог Іван Корольов. І заради цього він приїжджав сюди з Києва. В результаті ж на околицях Миколаєва та поблизу села Крива Балка (Миколаївський район) були виявлені запаси вапняку. Його використовували як будівельний камінь. Також це була сировина для виробництва вапна у вапнякових печах.
Відкриття нових родовищ
Внаслідок Другої світової війни Миколаївщина зазнала руйнувань. Серйозних руйнувань… Та вже протягом післявоєнних 1950-их на Миколаївщині відбудували інфраструктуру. Тоді ж з’явилося й нові можливості для гірничої справи.
В ці роки в нашому регіоні було проведено активну геологічну розвідку, в результаті якої виявили нові багатства. Скарб в землі Миколаївщини… Очолював її геолог Олександр Ткаченко.
Зокрема, в 1952-му році було відкрито масштабні поклади каоліну. Неподалік села Ольшанське (Миколаївський район). Цю породу широко використовують у виробництві кераміки, фарфору та паперу. Каолін у такій якості та обсягах тоді виявляли рідко. Вкрай рідко…Тож це відкриття стало справжньою сенсацією.
Згодом першовідкривач ольшанського каоліну Ткаченко зміг довести радянському уряду всю важливість подальшого фінансування видобутку каоліну. Завдяки його наполегливості, у 1954-му році почалося будівництво першого заводу з перероблення цієї гірської породи.
Видобуток каоліну дуже швидко набрав промислового масштабу. А Миколаївщина почала активно постачати високоякісний матеріал на фабрики та заводи. По всій Україні. Тоді миколаївський каолін став символом надійності. Символом чистоти й міцності.
Регіональні особливості
У той час як інші регіони України спеціалізувалися на видобутку заліза та вугілля, Миколаївщина відрізнялася різноманітністю своїх ресурсів і мінералів. Піски, вапняк, глина, каолін… Все це дарувало Миколаївщині деякої незалежності від важкої промисловості, яка домінувала на Донбасі чи в Кривому Розі. Ця унікальна особливість дозволила Миколаївщині стати основним постачальником якісної сировини для будівельної галузі. Яка, до речі, у повоєнні роки стрімко зростала.
Варто зазначити ще одну особливість. В той час, коли інші українські області стикалися з екологічними проблемами через видобуток вугілля та важких металів, Миколаївщина зберегла свої степи та водні ресурси. Зберегла їх в чистому стані. І це стало важливим плюсом. Бо ж наш регіон завжди розвивав гірничу справу з найменшим впливом на навколишнє середовище.
Унікальні поклади й сучасні проєкти
На Миколаївщині крім класичних копалин виявили ще й родовища гіпсу. Це було у 2007-му. Неподалік села Широке (Баштанський район). Тоді геологічною експедицією керував дослідник Віталій Липченко. І вже через кілька років після відкриття цих покладів почалося будівництво кар’єру та переробного заводу. Це дало кілька сотень робочих місць для місцевих жителів.
Гіпсові породи Миколаївщини особливі своєю чистотою. Це дозволяє виготовляти з них різноманітні високоякісні матеріали. Як для внутрішнього ринку, так і для експорту. А ще гіпс – це особливо цінна сировина для сучасної будівельної індустрії.
На відміну від інших регіонів України, де добування корисних копалин часто супроводжується серйозними екологічними проблемами, видобуток у Миколаївській області залишається контрольованим. І все завдяки численним екологічним обмеженням.
Так, у 2023-му році було розроблено яскраву концепцію кластера “Зелена індустріальна зона”. В рамках цієї програми всі виробництва з видобутку та перероблення корисних копалин зобов’язані дотримуватись найсуворіших екологічних стандартів. В цієї ініціативи одна мета – зробити Миколаївщину амбасадором “зеленого” видобутку для всієї України.
Нові технології та виклики
З початку третього тисячоліття Миколаївщина й далі продовжила розвивати свою гірничу галузь. Але тепер вже із застосуванням сучасних технологій та підходів. У 2001-му році розпочалася програма “Екологічно чистий видобуток”. Вона передбачала впровадження новітніх технологій для зменшення впливу на навколишнє середовище. Одним з ініціаторів цієї програми став інженер із багаторічним досвідом Георгій Бойченко. Тоді він працював у Миколаївській обласній раді.
В рамках цієї програми велика кількість місцевих підприємств почали застосовувати методи сухого видобутку піску та глини. Це зменшило використання води з Південного Бугу. Зберігаючи його ресурси…
На кар’єрах у селах Нечаяне (Миколаївський район) та Веселинове (Вознесенський район) було впроваджено сучасні очисні споруди для води. Також було впроваджено й системи рекультивації земель. Їх застосування особливо важливе після видобутку корисних копалин. Бо вони відновлюють природу.
Як бачимо, попит на природні ресурси зростає. З кожним роком. Все більше й більше. А разом з цим зростає й необхідність застосування інноваційних підходів та впровадження стійких технологій видобутку. Одним із найбільш перспективних напрямів для Миколаївщини є розробка родовищ рідкісних мінералів. От як, наприклад, ільменіт. Його широко застосовують у виробництві фарб, пластмас та, навіть сучасних медичних технологій. Так, це вражає. Та водночас це відкриває перед Миколаївщиною нові горизонти.