У ХІХ столітті наш Миколаїв стрімко розвивався. Це був важливий портовий центр півдня вже неіснуючої Російської імперії. Наше місто, розташоване на березі Інгулу, мало всі можливості для розвитку. Але зіткнулося з серйозною проблемою. З відсутністю централізованого водопостачання. Вода, якою користувалися містяни, була з колодязів або ж прямо з річки. І вона була забруднена. Бо ж відходи господарської діяльності скидалися у воду. Яку згодом споживали… Це не лише ускладнювало життя миколаївців, а й провокувало численні захворювання, включаючи холеру. Більше про появу водопровідної системи та каналізації у Миколаєві читайте на сайті mykolaiv.name.
Розробка проєкту водопостачання
Проблему відсутності водопостачання у Миколаєві почали вирішувати лише у 70-х роках ХІХ століття. Тоді інфраструктурний розвиток міст на півдні імперії став пріоритетним.
У 1873-му році було створено перший проєкт водопостачання. Це сталося завдяки ініціативі миколаївського губернатора Олександра Скаржинського. На відміну від інших міст, де водопровідні системи здебільшого створювали з місцевих матеріалів, у Миколаєві використовували залізні труби. На той час це було передове технологічне рішення.
Олександр Скаржинський – відомий державний діяч і великий прихильник інфраструктурних реформ. Він розумів, що для розвитку Миколаєва як важливого порту, просто необхідне сучасне водопостачання.
Для реалізації цього виняткового проєкту було залучено відомого інженера Івана Сандлера. До цього він займався проєктуванням та будівництвом водопровідних систем в інших великих містах Російської імперії. В Одесі. У Владивостоці. В Санкт-Петербурзі.
Саме Іван Сандлер у 1874-му році підготував детальний план майбутнього водопроводу. Першого миколаївського водопроводу. В процесі будівництва він планував використовувати передові технології того часу.
Водопровідна система стала унікальною для інженерії 75-річного Миколаєва. Чому ж?! Бо перш за все, вона базувалася на централізованій подачі води. Це відрізняло її від багатьох інших міст, де вода доставлялася окремими джерелами або збиралася з колодязів.
Окрім цього, перший миколаївський водопровід мав серйозну протяжність. Оскільки він охоплював як центральну частину міста, так і більш віддалені райони.
Матеріали та технічні особливості труб
Однією з найважливіших відмінностей миколаївської системи водопостачання стало використання металевих труб. Тоді метал вважався більш довговічним та менш схильним до корозії порівняно з деревом чи керамікою, які часто використовували в інших містах. Важливо відзначити, що залізні труби були значно кращими й за глиняні. Набагато довговічнішими.
Але металеві труби мали й свою особливу специфіку. Щоб їх прокласти потрібні були лише кваліфіковані робітники, адже неякісне з’єднання труб призводило до витоку води. Для Миколаєва це було особливо важливо. Бо ж наше місто знаходиться на піщаних ґрунтах, які завжди вимагали спеціальних технік прокладання трубопроводів.
Будівництво та виклики
Будівництво першої миколаївської водопровідної системи було тривалим і складним. Роботи розпочалися у 1875-му році. Все робили поступово. Частинами. Через географічні особливості Миколаєва, часто виникали проблеми, пов’язані з нестабільними ґрунтами.
Піщані грунти вимагали додаткового укріплення. І ретельного контролю. Все це значно підвищувало вартість водопроводу… У цій площині Миколаїв суттєво відрізнявся від сусідніх Одеси чи Херсона. Бо ж в цих містах подібних труднощів було менше. Набагато менше.
Будівельними роботами керував Іван Сандлер. Він особисто контролював укладення труб і перевіряв якість їх з’єднань. Цей інженер був широко відомий своєю педантичністю та високими стандартами якості. Тож жодна деталь не залишалася без його уваги.
Кожна труба першого миколаївського водопроводу була укладена під наглядом Сандлера. І кожна з них проходила перевірку на міцність і герметичність.
Щоб передбачити проблеми. Бо ж в ті часи витоки води в системі були дуже болючою темою. Це було те, що майже неможливо вирішити.
Особливості миколаївського водопроводу
Перша водопровідна система Миколаєва мала суттєві відмінності від тих, які будувалися в сусідніх містах. Наприклад, водопостачання Одеси опиралось на джерела води в передмісті. Звідти через акведуки воду доставляли в місто.
А ось перший водопровід Херсона, який теж був побудований у другій половині ХІХ століття, мав значно менше розгалужень порівняно з миколаївським. Він забезпечував водою лише центральну частину міста.
Каналізаційна система Миколаєва була також унікальною. Інноваційною. Бо включала в себе систему очищення води. Іван Сандлер, як досвідчений інженер, наполягав, щоб перед подачею в міські труби вода проходила очищення через спеціальні фільтри. Для того часу це було незвично. І це рішення забезпечувало миколаївцям набагато чистішу воду, ніж в інших містах. Бо ж тоді очищення не проводилося взагалі.
Вплив на життя миколаївців
Впровадження системи водопостачання кардинально змінило побут миколаївців. Змінило їх життя. Тоді наше місто позбулося залежності від колодязів. А вода стала доступнішою та чистішою.
Поява водопроводу сприяла покращенню санітарних умов і зниженню рівня захворювань. Так у Миколаєві зменшилася кількість випадків холери та інших інфекційних захворювань. А особливо тих, які були спричинені споживанням забрудненої води.
Разом з покращенням якості життя, водопровідна система дозволила Миколаєву утвердитися як сучасне місто, готове прийняти нові соціальні виклики. Згодом почали з’являтися перші багатоквартирні будинки, у яких водопостачання вже було закладено в загальний архітектурний план.
Впровадження системи водопостачання стало важливим етапом розвитку міської інфраструктури. Стало серйозним технічним досягненням. Символом модернізації. Тим, що змінювало сприйняття Миколаєва його мешканцями та гостями.
У середині XIX століття водопровід був атрибутом прогресивного суспільства та сучасного життя. А водночас він надавав місту репутацію передового центру на півдні країни. Демонстрував здатність Миколаєва конкурувати з іншими портами, такими потужними як Одеса та Херсон.
Перша система водопостачання та каналізація у Миколаєві стали яскравим прикладом амбітного інженерного проєкту, який значно випередив свій час. Завдяки зусиллям досвідчених фахівців – Олександра Скаржинського та Івана Сандлера, миколаївський водопровід став не лише технічним досягненням, а й справжнім символом сучасності.
Залізні труби. Система централізованого водопостачання. Ретельний підхід до будівництва. Все це зробило Миколаїв унікальним серед усіх південних міст тогочасної імперії.
Для миколаївців новий водопровід став приводом гордості. Тоді містяни почали сприймати своє місто як прогресивний регіональний центр з власним технічним рішенням.
Цей по-справжньому унікальний проєкт став важливим етапом в історії Миколаєва. Він наочно демонструє, як навіть у важких умовах можна досягати високих стандартів якості та надійності.