На жартівливих мапах Миколаївщину частенько позначали як “місце смачних кавунів”, або “дорога на Крим”. Це дійсно правда. Однак, не вся. Бо ж тут безліч мальовничих місць. По-справжньому українських та колоритних. Просто унікальних та неповторних. Сюди залюбки приїжджають туристи для перезагрузки. Бо ж природа – казкова… Про найкращі місця природи для відпочинку на Миколаївщині читайте на mykolaiv.name.
Актівський каньйон
А ви знали, що на Миколаївщині є Крим?! Свій власний, Миколаївський! Щоправда, він маленький. Та від його краси просто перехоплює дух. На Вознесенщині неподалік села Актового тече річка Мертвовод. Її шлях проходить скелястою долиною, вивітреними гранітними породами… Їх заглибини сягають і 40-50 метрів. А увесь цей природний комплекс скель і валунів називають Актівським каньйоном.
Площа мальовничого місця – понад 250 га. У довжину Актівський каньйон простягається на 5 км. Це один з найдавніших куточків суші на території всього євразійського континенту. А за геологічно-ландшафтними показниками, наш Актівський каньйон дуже близький із легендарними каньйонами Криму та Північної Америки. Вже звідси пішла й назва природного дива, яка закріпилася серед місцевих та туристів.
Хоч неподалік Актівського знаходяться ще Петропавлівський та Арбузинський каньйони, саме “маленький Крим” став родзинкою краю. Це чудове місце для відпочинку та перезагрузки. Сюди постійно приїжджають туристи. Їх завжди багато. Внезалежності від погоди та пори року. Бо ж тут можна круто позайматися альпінізмом та рафтингом, а ще – просто помилуватися рідкісними рослинами та квітами. До прикладу, тут ростуть червонокнижні гірські тюльпани. Це через унікальний у цьому рівнинному місці клімат.
Крім цього, тут частенько проводять цікаві екскурсії. Вони добре допомагають відключитися від міської метушні. Ось лише про назву річки Мертвовод існує безліч легенд. Їх тут теж можна послухати. За однією з легенд, якось жителі навколишніх поселень вирішили отруїти військо татарів. Бо вояки хотіли забрати золото, яке заховане у каньйоні. Коли вороги скуштували отруєну воду, всі загинули.
Згідно з іншою легендою, у цьому місці відбулася дуже кривава битва між козаками і загарбницькою армією османів. В результаті було дуже багато загиблих. Стільки, що крізь мертві тіла не можна було навіть розгледіти воду. Місцеві кажуть, що ще й досі в цьому місці місячними ночами чути дзвін шабель та видніються напівпрозорі постаті воїнів.
Довга та бурхлива історія цієї місцини інколи навіть лякає. Актівський каньйон та річку Мертвовод називають диявольським місцем. Місцеві не радять проводити тут темні вечори та місячні ночі на самоті.
Село Мигія
Мальовниче село Мигія на Первомайщині називають українською Швейцарією. Бо воно зачаровує красою. Тут неймовірно свіже повітря. Тут завжди багато відпочиваючих. Сюди приїжджають насолодитися барвами природи та просто перезагрузитися.
Художнє лежання, сонячні ванни, або з більш активного – рафтинг! Тут завжди знайдеться, що робити. А от щодо останнього, екстремального виду спорту, то тут є кілька маршрутів. Мандрівники можуть просто релаксувати при сплаві бурхливою річкою, а можуть весь час боротися з водною стихією. Це прекрасна ідея для тих, кому потрібен активний освіжаючий відпочинок та гострі відчуття. Після рафтингу необхідно перевести дух. Також тут можна скупатися в гірських бурхливих водах з ефектом джакузі.
Радонове озеро
Поруч мальовничої Мигії, теж на Первомайщині, є унікальне радонове озеро. Це гранітний кар’єр залитий водою. До речі, місцеві так його і називають. Адже ідейка скупатися в кар’єрі викликає лише позитивні очікування. А до всього, ще й величезні розміри самої водойми!
Вода у озері завжди має дуже ніжний голубий відтінок. Вона, як небо. Це через високу концентрацію в ній радону. Він має безліч цілющих властивостей для організму людини. Ось, до прикладу, він має сприятливу дію під час лікування різного роду травм, захворюваннях серцево-судинної та нервової систем, опорно-рухового апарату тощо. Однак, багато з цією водою контактувати не можна. Бо радон – інертний газ, це продукт розпаду радію.
На озері облаштовано кілька місць для пірнання. Однак, при цьому варто бути дуже обережним. Глибина озера в деяких місцях сягає 45 м! Тож варто дуже відповідально поставитися до пірнань і подбати про власну безпеку.
Крім цього, поруч озера є крутий артоб’єкт. Викуване металеве серце. Є ще гойдалка та чудовий оглядовий майданчик. Світлини тут виходять просто неймовірні. Не рідко тут можна зустріти популярних блогерів. Вони приїжджають сюди для перезагрузки та крутих селфі для інста-стрічки.
Для любителів суперекстремального відпочинку є троллей. Просто над озером. Він найвищий і найшвидший в Україні. Менше ніж за пів хвилини екстремали долають довжину в 454 м. Тобто, його швидкість досягає 60 км/год.
Вулиця Соборна у Миколаєві
Найбільше місто та адміністративний центр м.Миколаїв частенько називають містом корабелів. Це туристичне та промислове містечко. Тут красиві пейзажі та багата історія. У Миколаєві встановлено багато рекордів. Наприклад, унікальний розвідний Інгульський міст. Його підйомна частина найбільша у Європі. А інший, Варварівський, теж один-єдиний в цілій Україні. Бо його розведення виконується горизонтально, та ще й з поворотом на 90 градусів.
Ще у місті є найдовша пішохідна вулиця України – Соборна. Вона теж занесена в книгу рекордів. Тут завжди багато людей. В будь-який час доби. В будь-який день тижня. За будь-якої погоди тут завжди збираються люди. Для відпочинку. Для перезагрузки. Важко в це повірити, але вулицею Соборною десятки років місцеві переводили худобу, тут їздили різні вози та трамваї.
В 1954 році трапилась дуже несподівана на той час для людей подія. Вулицю вирішили зробити повністю пішохідною. Рейки звідси прибрали і розмістили на вулиці Потьомкінській, а возам з кінною чи то воловою тягою заборонили рух.
Саме так Соборна, хоча на той час це ще була Радянська, стала першою повністю пішохідною вулицею в цілому СРСР.
Двісті років тому, у далекому 1822-му з’явилася пропозиція назвати нині Соборну вулицю ‘‘Єлисаветградською’’. Запропонував це Павло Федоров. Містяни знають його як поліцмейстера старого Миколаєва. Виникла в нього ця ідея з того, що дорога проходила через Інгульський узвіз аж до самого Інгульського мосту, а лише звідти починалася Єлисаветградська вулиця. Однак цей проект тодішній миколаївський губернатор Грейг Олексій не затвердив. Тож ця вулиця 13 років була офіційно безіменно. Хоча люди й називали її ‘‘Єлисаветградською’’ увесь цей час.
Вже в 1835 році було вирішено назвати цю вулицю Соборною, оскільки вона починалася біля Адміралтейського собору Святого Григорія Великої Вірменії. Через два роки цей собор було повністю знищено потужним вибухом динаміту.
За десятки років, у ХІХ ст. вирішили продовжити цю дорогу аж до Каботажного узвозу. Відтоді Соборна вважається не лише центральною, а й головною вулицею Миколаєва.
Після смерті російського імператора Олександра ІІ її перейменували в Олександрівську. За півстоліття вулиця вже мала назву ‘‘Радянська’’. Бо ж з приходом радянської влади її назвали на честь робітників, селянських і солдатських депутатів.
Після декомунізації у 2016 році вулиця Соборна отримала свою історичну назву. Тепер – це улюблене місце миколаївців та гостей міста.
