Друзі, ви любите пиво? Свіжозварене? Пахуче? А колись у нашому рідному Миколаєві його варили. Тут був цілий завод. Старожили його й досі пам’ятають. Він був розташований по вулиці Мархлевського, 7.
Завод функціонував у місті майже півстоліття. З 1925-го до 1974-го. Та, спочатку тут виготовляли лише солод та безалкогольні напої. А детальніше про історію Миколаївського пивоварного заводу та його вплив на довкілля – читайте в матеріалі на сайті mykolaiv.name.
Історія будівництва пивоварного заводу Миколаєва
Пивоварний завод у Миколаєві було засновано у 1924-му році. Перші працівники взялися за роботу 5 лютого 1925-го року. Завідував підприємством Андрій Опанасович Перепелиця.
До 1941-го року на заводі виготовляли винятково безалкогольні напої та солод. Він Згідно з наказом Наркомхарчопрому УРСР від 25 травня 1939 року № 330 затвердили будівництво пивоварного заводу на території Миколаївського заводу мінеральних вод. Від цього дня й розпочинається історія варіння пива у нашому місті.
Увесь технічний проєкт та робочі креслення складала Одеська контора Укрохолдопроекту. Наркомхарчопромом УРСР затвердив технічний проєкт будівництва заводу 11 липня 1939-го року. Затверджена сума в документації складала 4 350 карбованців. Все фінансування здійснювалося з рахунку місцевого бюджету та Миколаївського заводу мінеральних вод.
Потужності нового підприємства були виготовлені на ленінградському заводі Красна Баварія. Тут виготовили все. Абсолютно все. Агрегати для варіння, вентилятори, прес для фільтрації, холодильні установки, фільтри, бродильні чани, цідильник для хмелю, електромотори, повітряний компресор… Та, на жаль, ніхто тоді не задумувався про вплив потужностей заводу на навколишнє середовище. Про те, якої шкоди завдаватиме підприємство довкіллю.
Розквіт Миколаївського пивоварного заводу
За часів окупації Миколаєва німецькими військами, з 1941-го по 1944-ий, пивоварний завод не функціонував. А коли наше місто вже захопила “Червоною армією”, то будівля заводу була підірвана і зруйнована. Повністю зруйнована.
Відновлення підприємства розпочалася у тому ж 1944-му. Вже в кінці року в експлуатацію заводу було введено цілий цех безалкогольних напоїв. Так, Миколаївським обласним торговельним відділом було затверджено такі ціни за 1 літр готової продукції: фруктовий сік – 7 карбованців 50 копійок, фруктовий квас – 1 карбованець, газована вода – 25 копійок.
Працівники заводу власними силами відремонтували дробила і варницю, а також встановили лагерну тару. І це все до березня 1946-го року. А вже у серпні того ж року було введено в експлуатацію першу чергу бродильного відділення з 4-х залізних чанів ємністю 600 гкл й один алюмінієвий чан ємністю 175 гкл. Працювати над першою післявоєнною партією пива на підприємстві розпочали 20 жовтня 1946-го року. Тоді, коли було повністю завершено відновлення першої черги.
У 1947-му році повністю переобладнали дробильний цех. Тоді тут встановили нову німецьку дробарку та елеватор. Це для механічної подачі солоду до неї. Того ж року пустили в дію установку для фільтрації пива.
За рахунок збільшення потужностей, відповідно, зросла і кількість готової продукції. В 1947-му році на потужному підприємстві працювали 126 працівників. Для порівняння у 1944-му їх було в два рази менше – 74. Та, і тепер, у самий розквіт пивоварного заводу ніхто не думав про шкоду, яку несе підприємство навколишньому середовищу.
Варіння пива у цифрах
Протягом 1954-го року Миколаївський пивоварний завод випустив 57 667 гкл продукції. Наступного 1955-го року – 59 208 гкл. Однак, не дивлячись на великий об’єм, річний план не було виконано. Недовиконали 65 000 гкл. І все через відсутність необхідної кількості сировини, а саме солоду.
У 1957-му році на підприємстві ввели в експлуатацію нове обладнання. Його вартість становила 107,7 тисячі карбованців. Це дало відчутний економічний ефект. Бо ж з’явилася додаткова економія 98,2 тисячі карбованців щорічно.
Серед нових потужностей підприємства була конструкція верстатів для обробки ячменю (раніше його возили до Варварівського млина), автоматична лінія для розливу пляшкового пива з пропускною спроможністю 48 000 пляшок у зміну (до цього машини пропускали 12 000 пляшок) та потужний компресор у 300 тис. к/год, який на 100% забезпечував увесь завод холодом.
Але, не дивлячись на нове обладнання, завод продовжував заподіювати шкоду навколишньому середовищу. Втім, за часів правління СРСР на українській землі, про це не говорили. Не можна було…
Того ж року на заводі виготовили 334 098,8 декалітра (дкл) бочкового пива, 42 697,0 дкл сортового та 315 401 дкл пляшкового. А ось безалкогольних напоїв було аж 117 421,83 дкл. Уявіть лише цей об’єм?!
Занепад потужностей Миколаївського пивзаводу
На 1974-ий рік було заплановано виготовити 1 325 тисяч дкл пива. Водночас потужність заводу складала лише 1 046,6 тисяч дкл. Тож за весь рік на підприємстві зварили 857,9 тисяч дкл.
Недовиконання плану в документації пояснювалось коротким терміном реалізації (7 діб) та доставкою продукції в сусідні області. Так, готове пиво возили в Херсонську, Вінницьку, Кіровоградську та Одеську області.
Однак, це не єдина причина невиконання річного плану. Бо ж на заваді стали й часті простої автоматичної лінії. А вона працювала до повної зношеності.
Вже восени того ж 1974-го варіння пива на Миколаївському заводі було припинено. І все через аварійний стан головного корпусу та основного технологічного обладнання. Тоді ж постало питання і про можливість експлуатації підприємства у майбутньому.
Згодом, за пропозицією Міністерства харчової промисловості Української РСР від 21 лютого 1975 р. було знято виробничу потужність підприємства. А згідно з розпорядженням виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради депутатів трудящих від 4 квітня 1975 року, Миколаївський пивзавод ліквідовано. Будівлю колись надпотужного підприємства передали на баланс Миколаївського обласного житлово-комунального управління, а обладнання й сировину – Миколаївському виробничому об’єднанню “Янтар”.
Миколаївський пивзавод і довкілля
В результаті своєї діяльності Миколаївський пивоварний завод здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Однак, в ті часи цим ніхто не цікавився… Та все ж відомо, що значні перевищення порогових значень мали діоксид карбону, діоксид нітрогену та пил зерновий. Це було пов’язано з повною відсутністю очистки викидів в атмосферу.
На заводі не вистачало ефективних очисних споруд і для уловлення газоподібних речовин. От як, до прикладу, адсорберів чи абсорберів. Деякий час на виробництві використовувалася вода для охолодження, вода для промивання ємностей і відповідні миючі засоби. Відповідно утворювалися й стічні води. А вони містили в собі органічні забруднення, зокрема частки дріжджів, дробини, пива і розчинені компоненти миючих засобів.
В результаті діяльності на підприємстві утворювалися відходи як основного, так і допоміжного виробництв. Яким чином їх утилізовували – невідомо. Втім, відомо, що кількість відходів, які утворювалися при основному виробництві, з кожним роком лише збільшувалася. Це було пов’язано з переобладнанням підприємства та покращенням технології виготовлення пива.
