У 21 столітті нам усім важко уявити життя без сучасних благ цивілізації. Розповіді батьків та бабусь з дідусями про часи їхнього дитинства та молодості, ми сприймаємо як казки. Адже нам не зрозуміти, як це було ходити на переговорні пункти, щоб подзвонити, що таке телеграма, і як це йти пішки з одного міста до іншого. Зараз у нас є все, щоб зробити наше життя легшим.

На шляху створення сучасних благ людство здійснило величезний технічний прогрес. Безумовно, це найбільший прорив в історії людства. Але за все у житті треба платити. Більше на mykolaiv.name.

Миколаївська область не стала винятком. Попри те, що ми є відносно невелика область, на території якої зосереджено достатню кількість різного виду виробництв. Діяльність яких залишає свій відбиток в області. Хто ж є головними “шкідниками” і що з цим вдієш? Хто винен?

Риба гниє з голови

Україна правова та цивілізована держава. Ми вже давно маємо прописані та врегульовані важелі тиску на приватні підприємства. Є всі можливі способи, які дозволяють вплинути на діяльність підприємств і змусити їх дотримуватися вказаних норм та правил. І державні установи не гребують користуватися цими методами. Усіляко змушують підприємців робити своє виробництво максимально безпечним для людей та природи.

Але так справи тільки з приватними фірмами, а біда криється в державних підприємствах. У таких випадках підприємство базується в Миколаєві або області, а все його керівництво знаходиться в Києві. І не відчуває шкоди від дії компанії.

Найяскравішим представником у цьому разі є державне підприємство “Зоря”- “Машпроєкт”. Завод підпорядковується Укроборонпром – державному концерну. Заснували завод у 1946 році. Ключовими цілями виробництва є будівництво газотурбінних двигунів та установок.

“Зоря”, як її скорочено називають миколаївці, один із лідерів із забруднення навколишнього середовища в Миколаєві. Щороку в області складається топ “найбрудніших” підприємств. І у 2016 році “Зоря” посіла почесне четверте місце. Обсяг викиду становив 483.2 тонни. У наступні роки завод ніяк не сприяв зниженню викидів. Це сталося випадково через зниження виробничої потужності заводу. У 2019 році вони посіли сьоме місце. Безумовно, виробництво такого рівня пов’язане зі шкідливими викидами. І якось їх очистити складно. Адже для цього будуть потрібні речі серйозніші, ніж спеціальний наконечник на вихлопну трубу автомобіля. Екологічна модернізація – ось що врятує ситуацію.

Вся сіль у тому, що у державі виділяються гроші на екологічну модернізацію підприємств. І “Зоря” не підпадає під цей фінансовий план. Чому  – не відомо. Київ абсолютно не хвилює, що їхня зірочка машинобудування отруює життя миколаївцям.

Адже справа не тільки в запахах і повітрі. Викиди в атмосферу повертаються на землю у вигляді опадів, що вбираються у ґрунт. А потім і в посіви, і в овочі, і у фрукти. Згодом не лише миколаївці, а й решта українців їдять продукти з частинками відходів “Зорі”.

Без фінансової допомоги від держави сам завод не може знизити викиди в атмосферу. Хоча країна бореться з жахливою кількістю парникових газів. Але при цьому відмовляє у допомозі такому великому гіганту, як “Зоря”- “Машпроєкт”. А йдеться про мільярди. Але при цьому приватні підприємства змушують витрачати гроші на зниження кількості шкідливих викидів. При цьому забуваючи про своїх державних підопічних.

Видобувати — не видобуваємо, а шкоду отримуємо

Теоретично, у Миколаївській області можливі поклади газу та нафти. Практично ніхто не перевіряв. Але Миколаївська область страждає не від видобутку газу, а від його споживання. І тут знову винна держава. А точніше, його монопольність у цьому питанні.

Щоб не бути багатослівним, варто звернутись до цифр. А вони такі, що обсяг викиду дочірніх компаній Нафтогаз у Миколаївській області перевищує сумарну кількість викидів усіх компаній із топу “забруднювачів”. А це вже понад 3783 тонн.

У 2020 році Нафтогаз вивів зі свого складу “Укртрансгаз” та “Черкаситрансгаз”, тим самим припинивши бути найбільшим забруднювачем області. Але рівень забруднення від цього не знизився. Тільки цифри змінилися, а в іншому все залишилося, як і раніше.

Відповідно до прописаних норм і правил ці дві компанії мали надати результати радіаційних запитів, але вони їх проігнорували. Що наштовхує на думку, що їм щось приховувати. І екологія їх зовсім не турбує, втім, як і люди. А ці самі підприємства приносять мільярдний прибуток до скарбниці країни.

Якщо у випадки “Зорі” дали хоча б якусь підписку, назвавши її невідповідною для плану фінансування, то тут і зовсім вдають, що жодних проблем немає.

Код небезпеки – червоний

У Миколаєві є лише кілька великих підприємств. І так повелося, що миколаївці змушені були працювати або на суднобудівному заводі, або на “Зорі”, або на МГЗ — Миколаївському глиноземному заводі. Знаходиться він у Вітівському районі село Галіциново.

Дуже багато різних суперечок ходило навколо цього заводу. Одного разу в мережу зливалися дані різних моніторингових компаній, що завод є головним забруднювачем навколишнього середовища в області. Потім виходили спростування цього. І так по колу. Може, це було зроблено з метою очорнити завод та його керівництво. Але тут хто вже знає. Одне відомо точно, що МГЗ аж ніяк не заявляв про впровадження будь-яких екологічних планів. Але вони йому були б потрібні. Адже Миколаївський глиноземний завод займається випуском металургійного глинозему та товарного гідрату алюмінію. У цьому виробництві використовують боксити, що переробляють гідрохімічним способом. Але все більше хвилювали скандали з директором заводу, аніж його вплив на довкілля.

МГЗ становить головну загрозу для ґрунту. У 2021 році на підприємство наклали штраф за порушення утилізація відходів алюмінію та недотримання правил захисту земель від забруднення. Завод не дотримувався правил утилізації, а просто скидав усі відходи в купу, чим створив загрозу для миколаївських земель – червоний шлам. Експертиза встановила, що шлам містив отруйні речовини та токсичні речовини. Найнебезпечнішими для людей був миш’як, свинець та ртуть.

МГЗ є найбільшим підприємством у Європі з виробництва кольорової металургії. Це говорить про те, що грошей підприємство мало. Тільки замість модернізації виробництва вони осідають десь не там. А їх нестача просочується отрутою у миколаївський ґрунт.

Проблиск надії

Попри таке байдуже ставлення до екології багатьох підприємств області, є й ті, хто піклується про зниження кількості викидів – “Миколаївоблтеплоенерго”. Це підприємство стало учасником проєкту “Підвищення енергоефективності у сфері централізованого теплозабезпечення України”. Гроші на це були виділені Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Фондом чистих технологій. Це яскравий приклад того, як бажання відкриває тисячі дверей. У рамках проєкту провелася модернізація котелень та обладнання на сучасне, здатне зменшити кількість викидів в атмосферу.

Те саме можна сказати й про “Нібулон”. Компанія вкладає великі кошти в екомодернізацію свого виробництва. Це дає надію, що ще не все втрачено. І, можливо, й інші підприємства переймуть екологічну естафету у своїх колег.