Для накопичення та зберігання води зазвичай створюють водосховища. Штучні. Їх будують у долинах річок. Воду із таких сховищ використовують для поливу господарських земель, водопостачання міст і сіл, риборозведення… Також водосховища використовують для функціонування ГЕС та АЕС. Вода з них слугує охолоджувачем реакторів.
Такі водосховища є повсюди. Не винятком є і Миколаївщина. Тут, окрім своїх основних функцій, водосховища є активним місцем відпочинку людей. Більше – на сайті mykolaiv.name.
Софіївське водосховище
Регіональний ландшафтний парк “Приінгульський” вражає своєю красою. Він знаходиться в межах Баштанського району. Це одне із семи чудес нашої мальовничої Миколаївщини. Чарівна частинка природно-заповідного фонду України.
Однією з окрас парку є штучно створене водосховище. Софіївське водосховище. Дамба розташована на північ від села Софіївка. Площа водосховища порівняно невелика. Всього 4,7 км2. Повний об’єм водосховища становить 36 млн м3, з яких корисний – 31,0 млн м3. Водойма простягається з півдня на північ на 18 км. Подекуди її береги доволі круті, кам’янисті. А де–не-де є навіть вихід кристалічних порід.
Софіївське водосховище створене земляною дамбою. Її довжина становить 300 метрів, ширина на самому дні сягає 140 метрів. Є ще й 245-метрова бетонна гребля. Пересічна ширина Софіївського водосховища – 0,26 км, максимальна – 0,7 км. При цьому, пересічна глибина становить 7,65 м, максимальна ж – 19,5 м. Потужність сифонного водоскиду – 4,9 м3/с, донного – 14,3 м3/с, верхнього – 1 245 м3/с.
Вода тут сульфатно-хлоридно-натрієвого типу. У її складі багато азоту, фосфору, різних органічних сполук. Її мінералізація 800 – 3 500 мг/м. Максимальна влітку та навесні. В теплу посушливу погоду тут буває і цвітіння води. Її температура досягає +25 градусів за Цельсієм. Зазвичай, це буває в червні-липні. У квітні та вже в жовтні температура води менша – близько +10-+12 градусів.
Здебільшого водосховище використовують для технічного водозабезпечення населення та зрошування Баштанщини. У Софіївському водосховищі досить багатий тваринний світ. Тут водяться в’язь, йорж, краснопірка, лящ, плітка тощо. Часто тут можна зустріти рибалок. Вони люблять хвалитися своєю здобиччю, бо у цьому місті живуть 18 видів риб. Звісно, серед них є рідкісні та зникаючі.
Навкруги берегів водойми облаштовано казкової краси зону для відпочинку. Це унікальне місце для незабутнього проведення часу та перезавантаження на природі. Місце, що зачаровує своїх відвідувачів. Сюди завжди хочеться повертатися. Бо вдихаючи це цілюще повітря кожна клітиночка людського тіла наповнюється здоров’ям. Наповнюється життям.
Катеринівське водосховище
На балці Калістровська в межах Веселинівського району розташоване Катеринівське водосховище. Якщо точніше, то це за 2 кілометри на північ від села Катеринівка. Це водосховище впадає у річку Березань.
Хоча проєкт був розроблений ще у 1976 році, водосховище збудували лише через шість років. 22 травня 1982 році. Розробкою проєкту займався Київський інститут “Укрдіпроводгосп”. Заповнювати водойму розпочали не одразу після будівництва. Цей процес розпочали лише у квітні 1983-го року. Заповнюється Катеринівське водосховище за рахунок місцевого стоку і водами з річки Південний Буг через Південно-Бузьку зрошувальну систему. З цією метою спеціально побудували канал з пропускною здатністю 2,4 м3/сек. Його довжина сягає 12 метрів.
Загальний об’єм Катеринівського водосховища становить 10,8 км2, з яких корисний – 10,4 км2. Це при загальній площі у 2,25 км2. Будували водосховище ПМК-107 тресту “Миколаївводбуд” та СПМК-123 тресту Укрспецводмонтажу.
Катеринівське водосховище є важливою складовою Катеринівської зрошувальної системи. Її ввели в експлуатацію за рік до завершення будівництва водосховища. У 1981 році. Площа зрошення становить 2,2 тис. га. Трубопроводи сягають 8,1 км у довжину.
Водосховище в основному використовується для зрошення та риборозведення. На базі Катеринівського водосховища місцеві приватні підприємці здійснюють розбудову об’єктів інфраструктури сільського туризму. Тут створюється крута інфраструктура зеленого туризму, упорядковано берег, створено гарні умови для риболовлі. Тож рибалок і відпочиваючих тут завжди багато.
Люблінське водосховище
На південному сході мальовничої Миколаївщини є ще одне водосховище. Люблінське. Воно розташоване у чудовому містечку Снігурівка на річці Інгулець. Так, так! В самому адміністративному центрі.
Люблінське водосховище використовують для розвитку рибальства та зрошення земельних ділянок. У водоймі багато коропів, амурів, сомів, товстолобиків. Рибалки тут завжди часті гості.
Водосховище входить у склад Інгулецької зрошувальної системи. Більша частини води в систему потрапляє з Дніпра. Вода на гирловій ділянці річки Інгулець протягом вегетаційного періоду рухається не в природному напрямку, а протилежному. В цей період це так звана “антирічка”. Вона проходить до водозабору головної насосної станції, далі – до Інгулецького каналу і звідси – в міжгосподарські розподільні канали Миколаївської і Херсонської областей.
По периметру самого Люблінського водосховища облаштовано чудові місця для відпочинку. Є намети та мангалами для пікніка. Тож якщо ви хочете отримати незабутні емоції та круто провести вихідні з ночівлею, це місце підійде просто ідеально. Пізньою весною або влітку на природу можна взяти з собою навіть дітей. Для них це буде просто казковий відпочинок.
Ташлицьке водосховище
Штучна водойма є і неподалік міста Южноукраїнська. Це Ташлицьке водосховище у Вознесенському районі. Його споруджували протягом 1979 – 1982 років. Ташлицьке водосховище простягається з півдня на північ на 10 км.
Площа водойми становить 8,6 км2. Берегова лінія досягає 30 кілометрів. Пересічна ширина Ташлицького водосховища – 0,8 км, максимальна ж – 1,8 км. Щодо глибини, то пересічна 10 м, а максимальна – всі 46 м.
Береги водойми подекуди дуже круті, зарослі чагарниками. Прозорість води влітку менша ніж взимку. Це 1,5 м. в теплу пору і аж до – 2,5 м. в холодну. Це пояснюється сезонним цвітінням води, через яке і зменшується прозорість.
Вода цього сховища характеризується високим вмістом хлоридів та сульфатів. У ній багато різних сполук фосфору й азоту. При цьому, її мінералізація досягає 240—2 700 мг/м.
Також для Ташлицького водосховища характерний високий перепад температури води. Поблизу водоскиду – понад +40 градусів за Цельсієм, далі від скидного каналу вона знижується на 6 – 8 градусів. У літні місяці в придонних шарах температура не перевищує +11-+12 градусів. Взимку ж пересічна температура становить +15.
Не дивлячись на всі нюанси, у водосховищі водиться багато риби. Багато видів риби. От, до прикладу, щука, ялець, головень, краснопірка, білизна, лин, підуст, золотий та срібний карась, короп, в’язь, йорж, лящ, плітка тощо.
Водосховище використовується для охолодження Південно-Української атомної електростанції. Водойма входить до складу гідроакумулюючої системи Південноукраїнського енергокомплексу. А вздовж берегів – чарівні зони відпочинку. Тут часто збирається молодь та сім’ї з дітьми. Організовують круті пікніки, яскраві фотосесії та просто насолоджуються місцевістю.