У Миколаївській області налічується понад десять природних заповідників. Кожен мешканець області має можливість абсолютно безкоштовно відвідати усі заповідні зони та відпочити там. Це ідеальний варіант для незабутнього, відокремленого та збалансованого відпочинку на природі. Більше на mykolaiv.name.

Природний заповідник “Єланецький степ”

“Єланецький степ” розташовується біля селища Єланець у Єланецькому районі Миколаївської області. Створено заповідник було 1996 року. Його площа досить велика – 1675 гектарів.

Заповідник був створений на базі заказника “Троянда”. Мета створення “Єланецького степу” полягала у збереженні та відновленні унікального типчаково – ковилкового степу, який не представлений на території інших заповідників. У заповіднику є екологічний коридор завдовжки 1,2 км. Він проходить повз зоопарк. Прогулюючись цим коридором відвідувачі заповідника мають можливість у всій красі розглянути тваринний і рослинний світ “Єланецького степу”.

На території заповідної зони розраховують 423 види різних рослин – степові та лучні види. Також є п’ять видів мохоподібних рослин, двадцять дев’ять видів водоростей та чотирнадцять видів лишайників. У заповіднику також зростають сімнадцять видів грибів. Збирати їх, звичайно ж, не можна.

В околицях і самому заповіднику мешкають близько 1500 видів безхребетних тварин, 10% з яких входять до Червоної книги України. Ссавці переважно представлені гризунами. З хижаків водяться лисиця, ласка, тхір. Вкрай рідко зустрічаються вовки, які приходять до заповідника за козулями та дикими кабанами

Одинадцять видів тварин занесено до Європейського червоного списку, сімдесят один вид – до Червоної книги України.

Відкритий заповідник у період з квітня до жовтня. Відвідувачам надається унікальна можливість споглядати рідкісні рослини та гриби. Спостерігати за природною поведінкою тварин.

Національний історико-археологічний заповідник “Ольвія”

Знаходиться “Ольвія” біля села Парутине. Ольвія – це одна з грецьких колоній, яка розташовувалась на території сучасної Миколаївської області. Згідно з історичними дослідженнями, вона була заснована в першій чверті шостого століття до н. Грецькою мовою “Ольвія” означає “щаслива”. Вибравши це місце для свого поселення греки вірили, що їхнє життя тут буде щасливим і квітучим.

Двері національно-історико-археологічного заповідника відчинені для кожного бажаючого побачити останки стародавнього поселення. Незважаючи на це, в Ольвії постійно проходять розкопки.

Вперше географію Ольвії, її звичаю та історії описав ще Геродот. Тоді вона була найважливішим торговим центром на березі Чорного моря. Основним промислом Ольвії було рибальство та виноробство. Про це свідчать результати проведених розкопок.

На той час Ольвія була практично мегаполісом. Її територія сягала 55 гектарів. Там було близько півсотні сільських поселень, які створювали якусь подобу передмістя. Ольвія була значною частиною Античного світу.

Історія Ольвії сповнена завоювань та війн за її територією. У 331 році до н.е. її намагався завоювати один з полководців Олександра Македонського. Але отримав поразку. А 55 року до н.е. вона була підкорена гетьським царем. У 198 році до н.е. Ольвія стала частиною Римської Імперії, а після навали гунів зовсім припинила своє існування. Про Ольвію забули на багато століть. Перші знахідки датуються 18 століттям.

На даний момент заповідник входить до складу Інституту археології НАН України. Регулярно студенти археологічних факультетів різних вузів приїжджають до Миколаївської області, щоб вивчити останки стародавнього міста.

Розкопки допомогли світові п’ять гектарів площі міста. Було знайдено священні ділянки (Теменоси), центральні площі, частини різних будівель адміністративного характеру, витвори мистецтва, побутові предмети.

Місцеві та археологи рекомендують відвідувати заповідну зону у травні місяці. Саме тоді починається активне цвітіння трав. І поля навколо руїн покриваються полотном найрізноманітніших кольорів.

До площі “Ольвії” також належить і територія знаменитого острова Березань із залишками стародавнього поселення, яке було засноване у сьомому столітті до нашої ери.

На згадку про мешканців Ольвії зберегли символічну традицію жертви. Біля руїн храму Аполлона вчені ляють вино. Намагаючись задобрити давніх богів і вибачиться за те, що вони турбують їхні священні місця.

Частина Ольвії, так зване нижнє місто, пішла під воду. Якщо є навички, то можна оглянути його з-під води. Видовище неймовірне. Останки колись великого міста поглинула морська безодня. Це ще один доказ того, що природа сильніша за будь-яку людську велич.

Національний природний парк “Бузький Гард”

Територія “Бузького Гарду” зачіпає п’ять районів Миколаївської області: Первомайського, Арбузинського, Доманівського, Вознесенського, Братського. Його площа становить понад шість тисяч гектарів.

Парк був створений у 2009 році з метою збереження та відновлення природних комплексів у долинах Південного Бугу. Ці комплекси мають важливе історичне, географічне та природне значення не лише для Миколаївської області, а й для України загалом.

Розташовується “Бузький Гард” у долинах Південного Бугу біля Первомайська та Олександрівки та інших її приток. До комплексу заповідника входить іхтіологічний заказник, ботанічний та геологічний пам’ятки природи, чотири заповідні урочища.

Південний Буг біля заповідника врізається в кристалічний масив. Через це на річці утворилися пороги, які місцеві екстремали використовують для рафтингу.

Рельєф “Бузького Гарду” має пологі схили, долини, балки та яри. Все це створює неймовірну естетичність природної краси.

Тридцять чотири представники місцевої тварини світу занесено до Червоної книги України.

“Бузький Гард” – це унікальне місце для активного відпочинку, річкового рафтингу і просто відпочинку з наметом на березі річки десь на скелі.

Національний природний парк “Білобережжя Святослава”

“Білобережжя Святослава” – це черговий національний природний парк, який розташований на території Очаківського та Березанського району. Площа парку складає понад 35 тисяч гектарів.

Назва національного парку виникла від злиття двох слів. Точніше слова та імені. У давнину слов’яни називали піщані коси в гирлах Дніпра Білобережжям. В 972 року, на місці сучасного заповідника, на зимівлю зупинявся Святослав Хоробрий. Звідси й пішла назва – Білобережжя Святослава.

Парк створювали з метою збереження та раціонального використання цінних природних комплексів та об’єктів степу. Національний парк розташовується на території ще одного природного заповідника – Кінбурнської коси та прилеглої до неї акваторії Дніпро-Бузького лиману.

У складі національного парку знаходяться чотири основні об’єкти – урочища.

Територія заповідника приваблює любителів фотографії своїм достатком озер. Тут є як прісні, і солоні озера. У спекотну пору року вода із солоних озер випаровується, оголюючи їх солоне дно. Іноді у них з’являються лікувальні грязі, які місцеві використовують для оздоровлення. Рослини в парку входять до різних світових списків та фондів збереження природи.

Найпривабливіша для туристів частина парку знаходиться між озерами Черніно та Черепашино. Там збереглося найбільше в Європі місце зростання диких орхідей, які занесені до Червоної книги. Площа поля складає 60 га. Місцеві фотографи уподобали цю унікальну локацію. Крім орхідей на територію парку виростають інші рослини поширені цієї смуги.

“Білобережжя Святослава” – це унікальний природний заповідник із незвичайною красою. Озера, орхідеї, цілющі грязі та рідкісні рослини не залишать нікого байдужими.

Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський»

В 2002 року природно-заповідний фонд України поповниться ще одним ландшафтним парком.

Розташований він у долині річки Інгул. Займає території Новобузької міської ради та трьох сільських рад.

Мета створення парку схожа на цілі інших парків і заповідних зон: збереження природного стану ділянки долини річки та її природних комплексів. У складі парку вважаються гідрологічний та ботанічний заказники.

Кожен охочий може спостерігати у парку виходи вапняку, глини, пісків, граніту. Всі ці породи створюють неперевершені, унікальні та особливі ландшафтні утворення. Геологи проводили ізотопний аналіз порід, і вирахували, що їх вік досягає двох мільярдів років.

У парку є знамениті скелі, які обросли своїми легендами та казками. Скеля “Пугач”, “Спляча красуня”, “Стіна”, “Воронова скеля” та ін.

Рослинний світ “Приінгульська” представлений понад 600 видами різних рослин. Крім типових рослин для наших широт, тут є і ендеміки: скіфський караган, скіфський бійок, одеський астрагал та інші. Також у парку ростуть тюльпани, фіалки, іриси, різнотрав’я. Восени плодоносять глід, шипшина, барбарис. На тлі в’янучої літньої та весняної краси яскраво червоні грона виглядають особливо ефектно.

Незважаючи на всі проблеми, з якими зіткнувся ландшафтний парк, тут збереглися рідкісні види тварин, що знаходяться під охороною: річкова видра, степовий тхір, подалирій, бджола – тесляр звичайний та інші.

На території заповідника крім природної краси, є й унікальна будова – Свято – Михайлівський жіночий монастир. Єдиний монастир для жінок у нашій області.