Простір між Інгулом та Південним Бугом у межах Миколаєва створює унікальну географічну мозаїку. Великі водні артерії тут зливаються під прямим кутом, формуючи багатокілометрові берегові лінії з крутими схилами й мілководдям, що слугують природним укріпленням. Водна мережа утворює численні вигини – “коліна”, які перетворюють береги на вузькі півострови. Всі ці особливості визначали шляхи сухопутних і морських підходів до нашого міста ще від часів заснування адміралтейства у 1788 році й аж до оборони у 2022 році на початку повномасштабного вторгнення. У цьому лонгріді на сайті mykolaiv.name детальне розгортання ключових підтем про те, як географія Миколаєва впливала на бойові дії.
Розташування на злитті Інгулу та Південного Бугу
Миколаїв розташований саме там, де Інгул довжиною 354 км із площею басейну 9 890 км² впадає в Південний Буг довжиною 806 км і басейном 63 700 км². У межах нашого міста ширина Інгулу коливається від 30 м у середній течії до 80 м у нижній, глибина річки переважно 0,7-1,2 м, місцями буває й до 1,5 м.
Похил течії Інгулу становить 0,41 м/км, швидкість до 0,5 м/с (1,8 км/год). Долина трапецієподібна, завширшки до 4 км і завглибшки до 60 м. Також річка має береги до 15 м заввишки. Це створює природний виступ для оборони.
Південний Буг біля Миколаєва розширюється до 2 000 м, долина звужується до 200-600 м із середнім ухилом 0,46 м/км. Його глибина в пониззі сягає 10 м. Долина Південного Бугу з його високими берегами слугувала артилерійськими позиціями ще в Кримську війну (1853-1856 роки). У 1855 році полковник Олексій Акімов заклав наплавний міст з метою підсилення сухопутного корпусу оборони. До слова, довжина готового спорудження сягала 880 м.
У лютому-березні 2022 року російська армія намагалася форсувати Південний Буг. Втім, через мілководдя й обмежену глибину наплавних переправ, українські підрозділи на чолі з Юрієм Чапленком зі 123 окремої бригади територіальної оборони відбили понад 30 спроб штурму.
Річкові “коліна” та стратегічні півострови
Перед злиттям Інгул і Південний Буг мають щонайменше 3 різкі вигини – “коліна”. Вони утворюють півострови шириною від 400 до 800 м. Один із таких – Аляуди. Це сильно витягнутий півострів довжиною 5 км і шириною понад 500 м. До повномасштабного вторгнення армії Російської Федерації на територію України тут проживало близько 100 мешканців. Цей півострів з’єднаний з материком понтонним мостом.
У 1941 році територія таких півостровів слугувала спостережними постами для встановлення мінних пар та берегових батарей, що унеможливили наступ німецьких танкових підрозділів.
9 березня 2022 року було заборонено рух будь-яких суден у зоні з першого коліна Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу до третього коліна Спаського каналу. Бо ж ці вигини відзначаються мінливою течією – при південних вітрах солоні води Бузького лиману проникали в гирла, викликаючи заворушення донної фауни.
Півострови слугували для сухопутної оборони. У березні того ж 2022 року на “колінах” розгорнули до 5 берегових батарей. А до кінця місяця з них було підбито щонайменше 8 бронемашин противника.
Купини піщаних кіс і заболочені низовини між “колінами” ускладнили ворожий рух. Це дозволило українським військам під командуванням генерала Марченка евакуювати 15 000 мирних мешканців через залишений наплавний міст.
Миколаївський морський порт як військовий вузол
Миколаївський морський торговельний порт було відкрито 27 липня 1862 року та обладнано 23 причалами загальною довжиною понад 6,5 км. Територія порту має глибини до 10 м. Це дозволяє приймати судна завдовжки до 200 м і вантажністю до 40 000 тонн.
Під час Кримської війни (1853-1856 роки) саме через цей порт постачали вугілля та боєприпаси для Імператорського Чорноморського флоту. На піку операцій у 1855 році тут щодня обробляли до 120 вагонів вугілля та 45 вагонів пороху.
У Другу світову війну морські причали стали мішенню для повітряних сил Третього рейху. У вересні 1941 року під час авіанальотів були пошкоджені 12 суден та 3 вантажні платформи. Це призвело до перебоїв у доставленні продовольства на фронт.
У кривавій війні Російської Федерації проти незалежної України та українського народу порт використовується як плацдарм для Військово-Морських Сил України. 26 лютого 2022 року було підписано наказ про затоплення фрегата “Гетьман Сагайдачний” на підходах до причалів з метою унеможливлення його захоплення Росією. 3 березня того ж 2022 року з авіації ворога було уражено артилерійський катер “Слов’янськ”. Це спричинило його затоплення у районі 3 причальної лінії.
Кораблебудівний потенціал і фортифікації
На лівому березі Інгулу за 89 км від Чорного моря знаходиться Миколаївський суднобудівний завод. Площа його виробничої зони становить 11,4 км², із 286 будівлями та 10 4-кабельними кранами потужністю до 200 тонн кожен. Протягом 1946-1959 років тут спустили на воду 15 есмінців проєкту 30-біс та 8 підводних човнів серії Щ-1000 для Чорноморського флоту СРСР.
Перша лінія фортифікацій навколо адміралтейства з’явилася під час Кримської війни, а саме у 1854-1855 роках. Тоді полковник Олексій Акімов проклав 880-метровий наплавний міст через Бузький лиман і викопав 12 траншейних редутів на схилах Інгулу висотою до 15 м. У 1941 році німецька авіація бомбардувала доки й складські приміщення заводу, пошкодивши 18 будівель і знищивши 5 кранів загальною вагою 750 тонн.
У ході російської агресії, яка розпочалася у 2022 році, вздовж суднобудівного заводу було прокладено контрмінні рови й бетонні протитанкові елементи довжиною понад 3 км, споруджені під керівництвом 123 бригади територіальної оборони під командою полковника Сергія Клочкова. Ці позиції поєднані із внутрішніми цехами заводської зони, що дозволило евакуювати 2 500 працівників і їхні сім’ї у безпечніше місце за 24 години до початку активної фази штурму.
Залізничні артерії та логістичні вузли
Миколаїв розташований на 3 міжнародних транспортних коридорах. Він з’єднаний залізничними магістралями з Одесою (120 км), Києвом (490 км) і Дніпром (320 км). У 2024 році Укрзалізниця перевезла рекордні 84,9 млн тонн вантажів. Близько 40% з них – це експортні товари. Основними серед них були зерно, руди та вугілля.
Протягом лютого-березня 2022 року через Миколаївський залізничний вузол евакуювали понад 15 000 мирних мешканців. Медичні вагони, обладнані палатами та УЗД, перевезли у тилові госпіталі щонайменше 1 800 поранених і хворих.
28 лютого 2022 року військові інженери відновили роботу залізничного моста через Інгул завдовжки 254 м. Це дозволило подати перші потяги з боєприпасами до 123 окремої бригади територіальної оборони.
Сучасний логістичний вузол включає 3 залізничні під’їзні колії довжиною по 12-15 км кожна і критично важливі стрілкові переводи. За перше півріччя 2022 року тут відремонтували 239 км колій. Це підсилює здатність Миколаєва щодоби пропускати до 1 000 вагонів вантажів навіть за надскладних обставин.
Оборона 2022 року – природні бар’єри та райони ударів
На початку повномасштабного вторгнення наше місто зазнало понад 200 артилерійських обстрілів і ракетних ударів. Вони концентрувалися переважно в Корабельному та Центральному районах. 21 березня 2022 року між 13:00 і 13:30 потужним ракетним обстрілом було уражено Центральний район. Тоді загинуло щонайменше 12 мирних жителів.
Райони мостів через Інгул та Південний Буг контролювалися саперами 123 бригади. Їхнє розташування серед заболочених низин та піщаних кіс лиману створювало природні пастки для ворожих колон. До кінця березня 2022 року з цих позицій було підбито як мінімум 8 ворожих бронемашин.
29 березня 2022 року під час удару ракетою “Іскандер” було зруйновано Адміністративний будинок Миколаївської ОДА в Центральному районі. Після розбору завалів за першу добу спецпотягом “Укрзалізниці” евакуювали 2 500 працівників ОДА та їхні сім’ї.
Джерела:
- https://suspilne.media/mykolaiv/691880-simvol-nezlamnosti-ta-geroizmu-istoria-oboroni-mikolaeva-pid-cas-vtorgnenna-rf/
- http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Krimska_viyna
- https://sprotyvg7.com.ua/wp-content/uploads/2023/04/11_воєнно-історичний_опис_Січень_2023.pdf