Наш Миколаїв має глибоке історичне коріння. Наше місто завжди славилось своєю промисловістю. Славилось військовими верфями. Славилось своєю значущістю в економіці України. Однак, мало хто знає, що разом з цим всім Миколаїв має ще й унікальний досвід використання альтернативних джерел енергії. Протягом кількох століть Миколаївщина використовувала природні ресурси, щоб підтримувати місцеву промисловість. Люди використовували вітер та воду. Адже в нас багатий потенціал цих ресурсів. Сьогодні історія використання альтернативної енергії на території Миколаївщини демонструє унікальний підхід до енергозабезпечення. Демонструє те, що відрізняє Миколаїв від інших українських міст. А більше про це – на сайті mykolaiv.name.
Про перші вітряки
Ще з XVIII століття миколаївці та жителі області використовували силу вітру. Використовували для власних потреб. Постійні вітри з Південного Бугу та Чорного моря створювали ідеальні умови для будівництва вітряків. Вони почали з’являтися тут вже наприкінці XVIII століття.
У 1793-му році інженер і моряк Йосиф де Рібас побудував один із перших вітряків. Його звели на околицях Миколаєва. Тоді він символізував нові можливості. Безкрайні можливості… Вітряк наочно демонстрував, що Миколаїв здатний використовувати силу природи на благо людей.
До слова, Йосиф де Рібас (1749-1800) – це іспанський дворянин. Російський адмірал і державний діяч. До будівництва першого миколаївського вітряка, він прославився своєю участю у будівництві сусідньої Одеси.
Вже через сто років, до кінця XIX століття, на території сучасної Миколаївщини налічувалось понад 400 вітряків. Уявляєте?! Більшість із них були зосереджені на околицях Вознесенська, Коблево, Нового Бугу та Доманівки.
Про початок використання водних ресурсів
З початку ХІХ століття на Миколаївщині почало активно розвиватися й використання водних ресурсів. Водяні млини вздовж Південного Бугу були дуже ефективним інструментом для помелу зерна… Це добре сприяло збільшенню міської казни. Бо ж Миколаїв – центр аграрного регіону. Тут вирощували зернові культури у великих обсягах. Завжди так було. Не тільки в наш час.
Перший великий водяний млин був встановлений у Мигії. Це невеличке містечко. За 30 км від Миколаєва. Млин працював аж до кінця XIX століття. Він забезпечував енергією місцеві ремісничі майстерні. Тоді їх було багато…
Завдяки природному рельєфу та наявності водоспадів, Мигія стала ключовим місцем для розвитку водяних млинів. І всі вони слугували джерелом енергії для навколишніх поселень.
Перші гідроелектростанції на Південному Бузі
У зв’язку зі стрімким розвитком промисловості та необхідністю електрифікації Миколаєва, з’явилася ідея використовувати водні ресурси Південного Бугу. Так-так. Для виробництва електроенергії.
У 1905-му році був розроблений перший проєкт малої гідроелектростанції. Його автором став Олексій Красовський. Український інженер. Першу гідроелектростанцію мали збудувати на порогах біля Мигії. Втім, цей проєкт так і не реалізували. Але він дав поштовх до подальших досліджень. Для не менш важливих досліджень. Він став основою для майбутніх успішних ініціатив.
У 1927-му, в рамках перших радянських програм електрифікації, на Миколаївщині збудували першу гідроелектростанцію. Вона була невеликих розмірів. А знаходилась біля Вознесенська. Ця гідроелектростанція стала важливим етапом в історії енергетики Миколаївщини. Вона забезпечувала електроенергією навіть частинку Миколаєва.
Розвиток гідроелектроенергетики тривав протягом 1930-х років. Тоді кількість малих гідроелектростанцій на Південному Бузі зростала. Стрімко зростала… Наш Миколаїв, який активно розвивався як промисловий центр, отримував додаткові джерела енергії. Зокрема для підтримки суднобудівної галузі.
Попри те, що радянська влада акцентувала на електрифікації великих промислових об’єктів, маленькі станції Миколаївщини стали прикладом децентралізованого підходу до енергозабезпечення.
Перші експерименти з вітроенергетикою
У радянські роки інтерес до альтернативних джерел енергії зростав. І все через енергетичну кризу. У 1973-му було запущено перший експериментальний проєкт вітрової електростанції. Він мав на меті оцінку перспективи вітроенергетики для всього Півдня України.
Проєктом керував Сергій Бєляєв. Український академік. Перша вітрова електростанція Миколаївщини була розташована поблизу села Широке. Це сучасний Баштанський район. 58 км від обласного центру. Тоді тут було встановлено кілька великих турбін, здатних генерувати до 2 МВт електроенергії.
Цей проєкт був революційним для свого часу. Бо демонстрував, що степові райони Миколаївщини можуть ефективно використовувати вітер для генерування електроенергії. На відміну від багатьох інших регіонів, де переважали великі централізовані станції, Миколаїв зробив крок до незалежного та екологічно чистого виробництва енергії.
Сонячна енергетика
Початок 2000-х став переломним моментом для розвитку альтернативної енергетики на Миколаївщині. А особливо у сфері сонячної енергії. У 2009-му році було запущено перший великий проєкт сонячної електростанції. Найбільший в Україні. Його розташували недалеко від Миколаєва. На околицях Очакова.
Цей масштабний проєкт був реалізований енергетичною компанією “Сонячне поле”. В результаті ж встановлено понад 5 тисяч панелей. Вони постачали електроенергію до 300 домогосподарств.
Розташування станції неподалік від моря дозволило використовувати велику кількість сонячних днів. Справді велику. Бо їх тут 300 з 365. Це стало основним чинником успіху проєкту. І це привернуло увагу інвесторів до можливостей сонячної енергетики на території Південної України.
У 2015-му році на Миколаївщині розпочалось будівництво ще однієї великої сонячної електростанції. Поблизу села Коблево. Ця електростанція мала обслуговувати не лише житлові квартали, а ще й низку місцевих підприємств. В результаті так і сталося. Цей проєкт на той момент був найбільшим в області. Він суттєво зменшив залежність нашого регіону від традиційних джерел енергії.
Біоенергетика та перспективи
У 2020-му році на Миколаївщині відкрили першу біогазову станцію. Вона знаходиться біля Вознесенська. Для виробництва енергії тут використовуються аграрні відходи. Для постачання сировини долучилися місцеві фермери.
Керував проєктом Михайло Кравченко. Український інженер. Він неодноразово розповідав місцевим ЗМІ, що встановлена біогазова станція здатна виробляти до 1 МВт електроенергії на добу. Це дозволяє забезпечувати місцеві потреби та зменшувати екологічний вплив відходів.
Цей проєкт став частиною регіональної стратегії Миколаєва на розвиток альтернативної енергетики. У майбутньому планується побудувати ще кілька біогазових станцій. Навіть більших за цю. Це дозволить миколаївцям та жителям області значно знизити використання традиційних видів палива.
З огляду на кліматичні та географічні особливості, наш Миколаїв та його околиці мають серйозні перспективи для розвитку альтернативних джерел енергії.