Миколаївський край не можна назвати озерним краєм. Скоріше краєм степів. Полів, пашів у Миколаївській області справді багато. Але ми не є абсолютно степовою пусткою. Область має вихід до Чорного моря, двадцять чотири річки та притоки та безліч озер, ставків та водосховищ. Можна сказати, що Миколаївська область – це ідеальне поєднання степів та водної сили. Більше на mykolaiv.name.

Озеро Лі

Озеро Лі знаходиться у Вознесенському районі Миколаївської області, село Прибужне. Це одна з найбільших закритих водойм області. Його ширина складає шістсот метрів.

В основному це озеро привабливе для рибалок. Місцеві підприємці та влада серйозно зайнята підселенням риби в озеро. Завдяки їхнім зусиллям у водах озера Лі водиться карась, тарань, короп, товстолобик. За невелику плату кожен охочий може розбити намет на березі озера та ловити рибу без обмежень.

Проїхати до озера найлегше на приватній машині. Для цього там створено всі умови. Через мулисте дно купання в озері не популярне. Можливо після спекотного дня хтось із рибалок і поринає у воду, але це більше рибне ніж купальне місце. Також в озері водятся раки. Їх теж можна виловлювати.

З північної частини озера є місце, відгороджене шлагбаумом. Це зроблено для того, щоб на територію зони відпочинку не заїжджали машини. Там розташовані альтанки, мангали, столи з лавками. Простих рибалок, які сплатили за вхід на озеро, не мають можливості потрапити на майданчик для відпочинку.

На південній стороні є альтанки доступні для всіх. Але вони личать тільки для пікніка. Для риболовлі краще вибирати інші місця.

Радонове озеро

Це унікальне водоймище неподалік села Мігея, ще одного унікального куточка Миколаївської області. Радонове озеро розташоване за 157 кілометрів від Миколаєва.

Виникло озеро завдяки людям і природі. Раніше на його місці був гранітний кар’єр. Коли видобуток гравію припинився, вся порожнеча кар’єру заповнилася підземними водами з джерел.

Глибина озера сягає сорока метрів. За кришталево чисту воду та навколишні ландшафтні краєвиди українці прозвали цей край “українською Швейцарією”.

Береги озера мають кам’яні породи, що виступають назовні. Відпочиваючі використовують ці камені як трампліни для стрибків у воду.

До Радонового озера найпростіше дістатися власним автомобілем. Але якщо свого авто немає, то доїхати можна засобами громадського транспортом. У Мігею влітку їздять спеціальні автобусні тури.

Туристи мають два варіанти проживання на березі озера: намети та готелі в селі Мігея. Найкраще вибирати намети. Такий відпочинок дозволити більше переймуться духом природи та навколишніми красами. Якщо ви поїдете туди з ночівлею в наметах, всі необхідні продукти можна купити в сільських магазинах. Якщо ж туристи не хочуть жити дикуном, то Мігея пропонує проживання на різний гаманець. Ціни коливаються від 500 гривень до тисячі.

Родове озеро не дозволяє своїм гостям нудьгувати не на одну хвилину. Окрім простого купання на озері можна покататися на байдарках, човнах.

Не дивлячись на всю красу озера воно несе в собі і небезпеку. Через високий вміст газу радон у воді більше десяти хвилин перебувати там не можна. Хоча ця вода також корисна здоров’ю. Сюди приїжджати ще й із цілющими цілями.

Баластне озеро

На Миколаївщині є безліч місць, які стали справжніми туристичними Мекками. Одним із таких місць стало Баластне озеро у Вознесенську. Колись на місці озера був піщаний кар’єр. Площа озера складає 2 гектари. У центрі озера є вузький півострів, який поділяє озеро на дві частини. Це і робить його таким миловидним та красивим. Надає озеру якусь казковість та загадковість.

Баластне озеро є не лише головною окрасою Вознесенського району, а ще й її головним джерелом питної води. Коли рівень води в озері падає, за рахунок падіння рівня підземних вод, у нього закачують воду з Південного Бугу.

Якщо для місцевих жителів озеро є джерелом такої необхідної питної води, то для туристів – це місце з унікальною природною красою. Один берег озера скелястий і стрімчастий, протилежний берег – пологий і рівний. Навколо озера ростуть ліси з хвойними та листяними деревами. Крім риб, жителями озера є лебеді. Цих птахів особливо уподобали туристи. Спеціально для них привозять із собою хліб. Птахи настільки звикли до людей, що спеціально до них підпливають та вимагають їжу.

Баластне озеро відносять до частини заповідника “Підземне озеро”. Відпочиваючим на його території варто пам’ятати про основні правила поведінки в заповіднику: не смітити, не ловити рибу, стежити за багаттями, машинами на територію не заїжджати.

Місцева влада зробила все для додаткового залучення туристів до озера. Тут встановлені магазини, кафе, організовуються туристичні тури.

Озеро “Мальта”

Озеро “Мальта” розташоване в Олександрівському гранкар’єрі. На жаль, озеро “Мальта” не є популярною локацією для відпочинку.

Природна краса цього озера такаж прекрасна, як і в інших озерах області. Хоча за своєю природою це ще одне озеро, яке утворилося в затопленому кар’єрі.

Глибина озера складає 60 метрів. Найглибшу точку озера уподобали українські дайвери для своїх тренувань. Це безпечніше ніж дозволяти недосвідченим дайверам пірнати в морських глибинах. Немає штормів, немає такого різноманіття живності. Місцеві жителі заселили озеро рибою і тепер використовують його як нове рибне місце.

Достеменно невідомо, як з’явилася така незвичайна назва – Мальта. Є теорія, що місцеві його так прозвали через те, що кам’янисті береги озера поросли мохами та рослинами, що звисають. У компанії з кришталевою місцевою водою це нагадало далекі Мальдіви.

Друга теорія менш приємна. Нібито знаменитий одеський злочинець Мішка Япончик любив топити своїх ворогів у цьому озері. Він прив’язував до їхніх ніг камінь і скидав їх у озеро. При цьому всім казав, що зниклий поїхав на Мальту. Історичних підтверджень цьому немає. Та й жодне тіло не випливло. Отже, швидше за все, це просто легенди місцевих.

Загалом Баластне озеро це ще одне місце для відокремленого відпочинку біля закритої водойми. Тут можна відпочити компанією з наметами та шашликами. На відміну від Радонового озера, тут тихіше і немає обмеження у часі перебування у воді.

Лазурне озеро

Між Первомайськом та Мігеей знаходилося місце з видобутку каоліну. Каолін – це вид білої глини. З’явився цей кар’єр наприкінці 90-х. Видобуток каоліну довго не продовжився, і майже двадцять років кар’єр був покинутим. Відновлення виробітку глини призвело до того, що кар’єр заповнився водою. Завдяки цій же глині, вода в ньому набула унікального блакитного кольору.

Щойно озеро з’явилося, і місцеві дізнались про це, до нього почали приїжджати сотні туристів, які бажають зробити круті фотографії. Після того, як фото Блакитного озера заповнили інтернет, його почали порівнювати з терасами Памуккале у Туреччині.

На відміну від решти озер Лазурне не пристосовано для відпочинку з наметами. Це повязано з тим, що береги озера тверді, кам’яні, непривітні. Крім унікального кольору води, іншої природної краси тут немає. Лазурне озеро більше локація для фотографій, ніж місце для відпочинку всією родиною з наметами та ночівлею. Але воно так само варте уваги мешканців та гостей області.

Може, Миколаївська область це і не озерний край. Але тут є гарні місця, які захоплюють дух та викликають бажання приїхати ще раз. Скелясті береги, ліси біля озер, острови – принади озер Миколаївської області.