Історики часто розходяться в думках, коли саме людство почало розробляти та використовувати корисні копалини. Є різні дати. Іноді вони не сильно відрізняються один від одного, а іноді на кілька сотень років.

Серед інших корисних копалин, які використовують ще з давніх-давен, вапняк був дуже популярний. Історики вважають, що ще давні люди вапном обкладали осередки. Так, на думку вчених, і з’явилося перше обпалене вапно. Але в той час люди навіть не підозрювали, що саме вони роблять. Усе це робилося на інтуїтивному рівні.

Перше використання вапняних будівельних розчинів згадується ще 14 тисяч років тому в Туреччині. А фрески на стінах печери Ласко, у складі яких виявили високий вміст вапняку, з’явилися 16 тисяч років тому. Більше на mykolaiv.name.

Людство вже багато років використовує та добуває вапно, і Миколаївська область не стала винятком.

Складне у простому

Вапняк – це одна з найпоширеніших садових порід у світі. Видобувають її, в основному, відкритим чином (кар’єрами). Складається вапняк із карбонату кальцію. Але в цьому випадку цінно не те, чим є вапно спочатку, а те, що з нього можна зробити. Багатогранність вапняку робить його не менш цінним, ніж рідкісні копалини.

Одним з найпоширеніших продуктів, який роблять з вапняку – вапно (гашене і негашене).

Як було зазначено, вапняк як осадову породу, видобувають кар’єрним шляхом. Процес розробки вапняку є досить простим. Адже ця осадова порода залягає досить близько до землі. Досить неглибокого (за мірками добувної промисловості) кар’єру, щоб розкрити пласти вапняку. А ось вся подальша робота, з перетворення «сирого» викопного матеріалу на готовий продукт, складніший.

Практично всі копалини не використовуються в їхньому первозданному вигляді. Навіть золото, перш ніж використовувати у ювелірній справі, очищають та доводять до потрібної проби.

Найпростіший спосіб отримання вапна – це обпалювання вапняку у спеціальних печах.

Цей процес набагато складніший. Починаючи від специфічної будови печі до складного процесу випалювання. Найчастіше печі для випалювання встановлюють недалеко від місця видобутку. Хоча це не про Миколаївську область. Поклади вапняку в області є, хоча їх і розробляють підлозі легально, а місця для випалу немає. Або ж це залишки від радянського виробництва.

Але окрім видобутку та випалювання, вапняк потрібно ще дробити. Бо в процесі його видобутку виходить витягти осадову породу великими шматками, які неможливо помістити в піч через її специфічну конфігурацію.

Ще одним важливим етапом є кальцифікація осадової породи. Адже чим більше кальцію у вапняку, тим він міцніший. Хоча і продукт із низьким рівнем кальцію теж використовують. В основному через її здатність до дроблення.

Добити – здобули, а що далі?

Найпоширенішою сферою застосування вапнякових порід та похідних від них матеріалів – це будівництво. Від усіх нам відомого вапна, яким білять стіни та стелі в будинках, до важливої складової бетону.

Взагалі вапнякову породу багато де застосовують крім будівництва. Ще однією великою сферою використання є садівництво. Напевно, багато хто з нас у дитинстві на дачі або у бабусі в селі по осені чи весною білили стовбури дерев, щоб вберегти їх від шкідливих комах. Також з кришеного вапна роблю гарне добриво для дерев. Кальцій, який знаходиться у вапняковій породі, дуже корисний для деяких видів плодоносних дерев. Так, для збільшення родючості персикових дерев рекомендується засівати землю навколо стовбура точеними шкарлупками яєць або вапняною сумішшю.

Миколаївська область багата не лише на посівні площі, а й на сади. Кілька разів на рік у Миколаєві, навпроти концерт-холу Юність проходитиме ярмарок дерев та чагарників. Там будь-який миколаївець може купити дерево абсолютно будь-якого виду та сорту. В області є великі розплідники, які займаються селекцією та вирощуванням не лише плодових дерев, а й інших. Отже, застосування вапнякової породи в садівництві для миколаївців є дуже актуальною темою.

Вапняковий потенціал області

Миколаївська область завжди була багата на різноманітні корисні копалини. Тут видобувають багато з них, але зі здобиччю вапняку все виявилося набагато складніше. Хоча сам Миколаїв був побудований з черепашнику (вапняку). Тож, швидше за все, раніше його тут було набагато більше.

Попри всі перспективи та потенціал області, тут є одна глобальна проблема — незаконний видобуток корисних копалин. Врегулювати розробку покладів тієї чи іншої породи досить складно, і багато підприємств йдуть на «чорну роботу», добувають все незаконно. В основному це пісок, але й вапняк потрапив до цього списку.

Головний вапняковий кар’єр області знаходиться під Новою Одесою у селі Кашперівка – Кашперівське вапнякове родовище. До 2014 року особливою популярністю користувався кримський черепашник, хоча він був не такий міцний, як кашперівський. А ось після анексії Криму постало питання про створення інших родовищ. І тоді згадали про Миколаївську область, де є родовище вапняку, які активно розробляли у Радянському Союзі. Дуже шкода, що після здобуття незалежності, це родовище занепало. Це велика втрата області. Адже кашперівський вапняк дуже міцний за своєю природою. 

З нього можна виготовляти блоки для будівництва багатоповерхових будинків. А це означає, що він дуже цінний. І його реалізація принесла області не малий дохід у вигляді податків. Але не кожна фірма наважувалася працювати з вапняковим кар’єром. Бо процес дуже трудомісткий і складний. Це не пісок красти у Балабанівському лісі. Тут усе складніше. Але все ж таки згодом знайшовся інвестор, готовий вкластися в розробку кашперівського вапняного пласта. Але замість квітучого бізнесу і прибула області, він приніс лише ганьбу та скандал на всю країну. І пов’язаний цей скандал був із бюрократичним проволочками і прозорим вимаганням хабарів.

Управління компанії «Кашперівський камінь», яка збиралася займатися розробкою кар’єру, спромоглася оформити всі необхідні документи та отримати дозволи на розробку, а це ох, як не просто. І навіть міська рада Нової Одеси підтримувала їхні починання, але обласна рада була іншої думки. Вони були останньою інстанцією по дорозі розробки вапнякового пласта. Так вони нею й залишилися. Про хабарі ніхто прямо не говорив, але справу до розгляду не допускали, до порядку денного на засіданнях не винесли, і всіляко, як каже молодь, «морозилися». Хоча плюси від цієї розробки для області та регіону були б колосальними.

Шкода від розробок

На жаль, людство ще не винайшло метод розробки корисних копалин не завдаючи шкоди навколишньому середовищу та людям. Кар’єрний метод видобутку вважають менш небезпечним за шахтний, але і він не є абсолютно «чистим».

 У повітря відбуваються великі викиди пилу від підривів ґрунту та буріння каменю. Вібрації від вибухів згубно впливають на дрібних гризунів, тварин, людей. Існують спеціальні норми, які забороняють проводити розробки поблизу житлових будинків. Тому що вібрація, яку виробляють бурильні установки, може призвести до руйнування житлових будинків, та суттєво ускладнити життя людей в них. Екологи завжди протестували проти відкритих кар’єрів поблизу помешкань. Але в радянському союзі навпаки була практика зводити такі собі робітничі містечка поряд з шахтами, кар’єрами, заводами. Миколаївська область не стала виключенням.