Кінбурнське диво

Кінбурнська коса – це сорока кілометрова піщана смуга берега Кінбурнського півострова. Коса розташована на північному заході півострова, розділяючи Дніпро-Бузький лиман і Чорне море. Цей поділ навіть зовні помітний. Води Чорного моря та лиману відрізняються за кольором та чистотою. Чорне море – прозоре, блакитне, холодне. Води лиману – каламутні, забруднені, теплі. Кінбурнську косу місцеві жителі вважають одним із найбільш фотогенічних місць миколаївської області. На косі збереглася природа практично у первозданному вигляді. Кінбурнській косі та півострові було надано статус Національного природного парку. Більше на mykolaiv.name.

Історія та легенди коси

Назва Кінбурнська коса походить із татарської мови. І означає “гострий ніс”. Якщо подивитися на карту півострова, коса дійсно виглядає як гостре продовження суші. Не дивлячись на невеликі розміри, коса та півострів має багату історію. А в усьому провиною її географічне розташування. Повз косу проходив морський шлях під назвою “з варяг у греки”. Мореплавці зупинялися для відпочинку на острові Березань, що знаходиться поряд із Кінбурнською косою. Перевозячи хутра, золото, мідь, вина, зброю, прянощі, фрукти моряки проходили повз це мальовниче місце. А в 15 столітті турки побудували на територіях коси Кінбурнську фортецю. Залишки, якої збереглися й досі.

Крім історичних фактів існують і просто легенди про цю територію. Є легенда про Ахілла та його атлетичні змагання, що він влаштовував на косі. Інша легенда говорить про поселення амазонок на цій землі. Амазонки нападали на заблукалих моряків, і вибираючи серед них найкрасивішого, приносили його в жертву богам. Є ще легенда про храм богині родючості Деметри. Ця легенда не має жодних історичних підтверджень. Можливо, через кількість минувших століть, а може й через те, що це просто вигадка.

На території коси збереглися залишки Волижина лісу. І схильні вірити у всякі легенди вважають, що це залишки священного лісу Гекати. Покровительки чаклунства, примар, богині Місяця.

Одна з легенд, яка до цього дня розбурхує уми чорних археологів, це історія про скіфське золото. Нібито скіфи вірили в те, що ця місцевість є священною. І вони там закопали своє головне багатство – скіфське золото. Багато років любителі та професійні археологи шукали цей скарб, але нічого знайти не вдавалося. Найскептичніші історики та археологи вважають, що це чергова казка.

Фауна та флора Кінбурнської коси та півострова

Фауна Кінбурнської коси настільки різноманітна, що іноді важко повірити. На такій крихітній території знайшли свій притулок 60 видів різноманітних тварин, що входять до Червоної книги. А справжня гордість краю є рожевий пелікан. Особливо це цінно через зниження популяції цих птахів у природі. Ці місця також уподобали баклани, качки, лебеді, зимородки. У прибережних лісах коси водяться козулі, єноти, куниці, зайці, вовки. На степовому боці півострова місцеві жителі зустрічали табуни диких коней.

Флора коси не менш різноманітна, ніж фауна. На території коси росте близько 500 видів різних рослин, від трав до дерев. Найбільш запам’ятовується рослиною вважають дикі та рідкісні орхідеї, які тут розрослися цілою плантацією. Кінбурнські ліси багаті на хвойні дерева і ароматні трави. А восени ліси наповнюються різноманітними грибами.

Дивовижні подарунки Кінбурнської коси

Нерідко на береги коси з Чорного моря вимиває дари з минулого. Іноді це якась дрібниця: гудзик часів Кримської війни, старовинні монети. Але бувають і значніші знахідки. Так одного разу на берег коси вимило цілу грецьку амфору. Амфора була у хорошому стані і після виявлення була передана до музею. Але є й страшні подарунки. Морські штормові вітри розмили старовинні поховання французьких солдатів часів Кримської війни. Людям з’явилися черепи, кістки загиблих солдатів. Імовірно, ці поховання були зроблені під час окупації французькими і італійськими військами Кінбурнської фортеці.

Екологічна ситуація на косі та півострові

Незважаючи на все захоплення красою Кінбурнської коси, саме люди завдають їй найбільшої шкоди. Екологічна ситуація на косі залишає бажати кращого.

Головною небезпекою для флори та фауни Кінбурнської коси є пожежі. Стихійні літні пожежі на косі випалюють десятки гектарів унікальних лісів, рослин. Завдають шкоди птахам, козулям, зайцям, вовкам. Можуть спричинити загибель популяції деяких тварин, знищивши їх потомство.

Інша причина полягає у забрудненні Дніпро-Бузького лиману. Через викиди від кораблів вода стає каламутною, брудною, повною шкідливих домішок та олій. Це шкодить не тільки рибам, а й птахам, яким масла можуть завдати непоправної шкоди.

Найкрасивіша природі зіграла злий жарт із Кінбурнською косою. Блогери, фотографи одночасно повадилися заїжджати на косу на позашляховиках. Коса має статут заповідника, і на кожному її сантиметрі ростуть рідкісні та дивовижні рослини. І ходити такою територією потрібно дуже обережно, а їздити на машині взагалі неприйнятно. Екологи не можуть порахувати, скільки саме одиниць флори постраждало під колесами позашляховиків, але їхня наявність незаперечна.

Також шкоду жителям коси завдають рибалки, які незаконно, у заборонений час, роблять вилов риби та креветок. Не лише знижує кількість популяції морських жителів, а й впливає на жителів коси. Наприклад, креветки є частиною раціону для деяких птахів. Нестача харчування призведе до зниження популяції цих птахів. А оскільки вони входять до Червоної книги, то варто говорити не лише про зменшення популяції, а й про вимирання цих видів. 

Кінбурнська коса – це окраса не лише Миколаївської області, а й усього півдня України. Це унікальний заповідник із історичними пам’ятками. Відвідати це місце варто кожному. Побачити неймовірні заходи сонця на Чорному морі, зустрітися з табуном диких коней і вдихнути запах кінбурнських сосен. Збереження цього неперевершеного місця має бути у пріоритеті області та місцевих жителів. Адже коса – це не лише Національний парк. Це ще й місце, куди море відправляє мешканцям подарунки із минулого.

Get in Touch