Чорнобильська трагедія залишила глибокий слід у житті кожного українця. Наш Миколаїв розташований за сотні кілометрів від Чорнобиля, та й він не став винятком. Невидима й підступна радіаційна хмара змусила Миколаївщину зіткнутися з новими викликами. Зі зростанням рівня радіації. З екологічними катастрофами. З медичними проблемами. Та з необхідністю стати прихистком для постраждалих… Як же відгукнувся Миколаїв на цей виклик і яку роль відігравав у подоланні наслідків катастрофи? Про це та більше читайте на сайті mykolaiv.name.
Вплив радіації на Миколаївщину
Згідно з інформацією обласного управління охорони здоров’я, через радіоактивні опади, які поширювалися після вибуху на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986-го року, на Миколаївщині зафіксували серйозне підвищення рівня радіації в повітрі та на землі.
Місто Миколаїв і всі навколишні райони потрапили в зону, що постраждала від забруднення. Вже наступного дня після аварії, 27 квітня, радіаційний фон у місті зріс на 30% порівняно з нормою. Найбільше постраждали північні райони Миколаївщини та Вітовський і Центральний райони Миколаєва.
Радіаційне забруднення мало серйозний вплив на природне середовище. У наступні роки в лісах і на полях спостерігалося збільшення випадків аномалій у рослинному світі. Як от, наприклад, зростання мутацій серед дерев та трав, також зниження рівня урожаїв.
Крім цього, статистика медичних закладів свідчить про збільшення випадків захворювань на рак щитоподібної залози. А особливо серед тих людей, які проживали в найбільш постраждалих районах Миколаївщини. Протягом 1987-1990-х років на Миколаївщині було зафіксовано понад 350 випадків онкологічних захворювань.
Миколаїв як центр допомоги постраждалим
Миколаїв став важливим центром для прийому та надання допомоги постраждалим від Чорнобильської катастрофи. Відразу після аварії, у травні 1986-го року, до Миколаєва почали прибувати ліквідатори, медики та фахівці з інших регіонів України.
Миколаївські лікарі активно залучалися до надання допомоги потерпілим від радіаційного опромінення. Вони надавали й медичні послуги, й реабілітацію. Протягом 1986-1987-х років на Миколаївщині були розгорнуті кілька тимчасових госпіталів. Спеціально для ліквідаторів катастрофи. Були також і спеціалізовані відділення в обласних лікарнях.
Окремо треба зазначити, що у 1987-му році в Миколаїв прибуло понад 1 тис. ліквідаторів. Вони були направлені на обробку території, надану до зони відчуження Чорнобиля. Також Миколаїв був одним з основних пунктів для зберігання та обробки спеціального обладнання та одягу, який використовувався ліквідаторами.
Лікарі Миколаївської обласної лікарні активно проводили медичні огляди та консультації для всіх людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. У багатьох з них медики виявляли ознаки гострого радіаційного отруєння.
Переселення жителів із забруднених зон Миколаївщини
Миколаївщина також брала участь у переселенні людей із радіаційно забруднених територій після катастрофи. Особливо важливою була евакуація жителів північних районів області. Вони найбільше постраждали від радіації.
Протягом першого року після катастрофи понад 1200 людей було евакуйовано з сіл Миколаївщини, які опинилися під впливом радіаційного зараження. Найбільше постраждали Арбузинка, Новоодеське, Адамівка, Багачівка… Ті населені пункти, які знаходились поблизу південної частини Чорнобильської зони. Відповідно до даних Миколаївської держадміністрації, найбільший відсоток переселенців припав на 1986-1987-ті роки.
Частина сімей з цих сіл була переселена також і в інші області України. Зокрема в Одеську та Херсонську. Там для них було створено спеціальні умови для адаптації. Проте проблема інтеграції евакуйованих осіб була складною. Дуже складною… Бо ж майже ніхто з них не зміг знайти роботу та залишався в складних економічних умовах.
Ліквідація наслідків катастрофи на місцевому рівні
Миколаївська область активно долучилася до ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зокрема вчені Миколаївського інституту екології взяли участь у тривалих дослідженнях з вивчення наслідків радіоактивного забруднення.
У 1987-му році цей інститут провів перші дослідження рівня забруднення навколишнього середовища у північних районах Миколаївщини. Зокрема в Очакові, Коблево та в селі Миколаївка. Вивчення рівня радіації показало, що більшість цих територій залишалися забрудненими протягом наступних кількох років.
В рамках робіт на місцевому рівні також було виявлено значні залишки радіації в ґрунті та в водних ресурсах. Це потребувало спеціальних заходів для зменшення радіоактивного забруднення. Тож протягом наступних років Миколаївський інститут екології активно проводив дослідження, спрямовані на відновлення екологічної ситуації в зонах забруднення та оцінку можливих ризиків для здоров’я людей.
Соціальна підтримка та пам’ять про героїв ЧАЕС
На Миколаївщині проживає велика кількість ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи. Станом на 2022-ий рік тут офіційно зареєстровано понад 5 тис. осіб, які мають статус “чорнобильця”. Більшість з них – це ліквідатори, які були залучені до роботи в Чорнобильській зоні впродовж 1986-1987 років.
Станом на кінець першої чверті XXI століття влада активно працює над наданням соціальної допомоги цій категорії громадян. Зокрема забезпеченням медичної підтримки, виплатами та пільгами.
Важливою частиною культурного життя Миколаївщини є відзначення пам’яті чорнобильців. Щорічно у центрі Миколаєва проводяться заходи до річниці катастрофи, на яких вшановуються учасники ліквідації наслідків аварії. Миколаївські громадські організації також організовують освітні програми для молоді, щоб передати пам’ять про Чорнобильську трагедію наступним поколінням.
Екологічне відновлення Миколаївщини після Чорнобильської катастрофи
Одним з основних напрямків досліджень після Чорнобильської катастрофи стала оцінка забруднення водних ресурсів. Особливо річки Південний Буг, яка проходить через важливі райони області.
За даними Миколаївського інституту екології, рівень радіації в воді зберігався на підвищеному рівні аж до 2000-х років. А найбільше забруднення спостерігалося в районі Південноукраїнська. Тут рівень радіації у воді в 1987-му році перевищував допустиму норму на 20%.
З 1990-х років екологічні служби активно займалися відновленням земель. Вони частково очищали території та залучали спеціалізовані методи дегазації. Наприклад, у 2004-му році на Миколаївщині було здійснено декілька проєктів по реабілітації земель у зонах, найбільш забруднених радіацією. А саме у Веселому Куті та на частині територій, прилеглих до Очакова. Водночас у цих зонах не виявили значного відновлення біорізноманіття. Серед дерев і рослин відзначалися мутації. А в дикій природі спостерігалася знижена кількість видів тварин.
Згідно з інформацією, зібраною в межах досліджень 2010-го року, в найбільш постраждалих від радіації районах екологічні зміни були суттєвими. І, навіть десятки років після катастрофи, території залишалися небезпечними для сільськогосподарського використання.