Наша Миколаївщина славиться своїми степами та річками. Також наша Миколаївщина – це домівка для багатьох видів тварин. Тут живуть навіть рідкісні види, занесені до Червоної книги України. Серед них особливе місце займають зубр, рись, бурий ведмідь, горностай, лісовий кіт та заєць білий. Їхнє виживання залежить від нашої уваги та дій. А більше про життя цих червонокнижних тварин на Миколаївщини – читайте на сайті mykolaiv.name.
Зубр (Bison bonasus)
Найбільшим наземним ссавцем Європи є зубр. Це великий могутній бик. Його друга назва – бізон європейський. Колись він широко населяв ліси та степи. Однак його чисельність різко зменшилася. У 1927 році в дикій природі було лише 48 особин. І все через інтенсивне полювання та втрату середовища існування.
В Україні перші спроби реінтродукції зубра почалися у 1965 році. Тоді декілька особин випустили в природні умови. Для адаптації цих тварин було створено відповідні умови й на Миколаївщині. Зокрема на території Національного природного парку “Бузький Гард”. Станом на 2020 рік на території нашої області мешкали приблизно 50 особин. А загалом в Україні їх налічувалося близько 300. Це свідчення успішності програм реінтродукції та адаптації зубрів до місцевих умов.
В кінці першої чверті XXI століття бізони європейські все ще стикаються із загрозами існування. Насправді їх дуже багато. Та серед найпоширеніших – браконьєрство, хвороби та фрагментація середовища існування.
Варто відзначити й зміни у житті самих червонокнижних тварин після інтродукції. У порівнянні з їхніми предками сучасні зубри демонструють дещо зменшені розміри. Тепер їх маса може сягати лише 850 кілограмів. Їхній тулуб часто перевищує 3 метри в довжину, а висота в області плечей коливається між 1,6 та 2 метрами.
Рись (Lynx lynx)
Найбільший представник родини котячих в Європі – це рись. Вона відома завдяки своїм китицям та плямистому хутру на вухах. Вона має відносно середні розміри. Її довжина може сягати 130 см, а вага 8-38 кг.
В Україні рись зустрічається переважно в Карпатах та на Поліссі. У нас на Миколаївщині це вкрай рідкісний вид. Бо ж природне середовище цих червонокнижних тварин – це густі ліси. А їх у нашій області не дуже багато.
За даними досліджень, проведених у 2015 році, на території Миколаївщини було зафіксовано лише декілька випадків появи рисі. Зокрема, в лісових масивах Вознесенського району. А саме поблизу села Трикрати.
Основними загрозами для рисі є браконьєрство, зменшення площі лісів та фрагментація середовища існування. Для збереження цих червонокнижних тварин необхідно впроваджувати заходи з охорони лісів та створювати екологічні коридори.
Горностай (Mustela erminea)
Горностай – це невеликий хижак родини куницевих. Він відомий своїм білосніжним зимовим хутром та чорною кінцівкою хвоста. Його довжина рідко перевищує 30 сантиметрів, а вага – 270 грамів. Це вправний плавець, добре лазить деревами, не погано орієнтується в підземних лабіринтах та дуже швидко пересувається у снігу.
В Україні цей вид зустрічається переважно в лісових та лісостепових зонах. Як і рись, на Миколаївщині горностай – це вкрай рідкісний гість. Бо ж його природне середовище – це густі ліси та чагарники.
У 2015 році в Національному природному парку “Бузький Гард” провели дослідження фауни дрібних хижаків. Тоді було встановлено, що чисельність цих рідкісних тварин тут не перевищує навіть 15 особин. Це свідчення вкрай низької щільності популяції.
Загроз для існування горностая в Миколаївській області є декілька. Та серед найпоширеніших – браконьєрство і знищення природних місць існування через сільськогосподарську діяльність.
Для збереження популяції горностая необхідно впроваджувати заходи з охорони та відновлення природних ландшафтів, а також проводити просвітницьку роботу серед місцевого населення щодо важливості збереження біорізноманіття.
Лісовий кіт (Felis silvestris)
Дикий представник родини котячих має назву лісовий кіт. За зовнішнім виглядом він дуже нагадує домашнього кота. Та все ж має більші розміри, густіше хутро та характерний малюнок на тілі. Довжина тіла дорослих самців може сягати 90 см. Їх вага у середньому становить 5 кг.
В Україні лісовий кіт мешкає переважно в Карпатах та на Поліссі. Та все ж, у першому десятилітті XXI століття ареал лісового кота розширився й на Миколаївщину. Але через обмеженість лісових масивів наша область є домівкою лише для кількох особин цього виду.
У 2018 році було ретельно досліджено фауну хижих ссавців Миколаївщини. У Вознесенському районі, а саме у селі Актове було зафіксовано сліди, які могли належати червонокнижному лісовому коту. Однак, через відсутність прямих спостережень, ці дані станом на початок 2025 року залишаються непідтвердженими.
Загрозами для цього рідкісного виду тварин є знищення лісів, гібридизація з домашніми котами та браконьєрство. Для їх збереження необхідно проводити заходи з охорони та відновлення лісових екосистем. Також варто контролювати популяцію безпритульних домашніх котів. Це допоможе запобігти гібридизації.
Заєць білий (Lepus timidus)
Заєць білий, або як його ще називають біляк, відомий своєю здатністю змінювати колір хутра. Залежно від сезону. Влітку він має сірувато-буре забарвлення, а взимку – чисто біле. Не змінюється лише колір кінчиків його вух. Вони завжди чорні. У лісі його легко можна сплутати з домашнім кролем. Довжина тіла зайця білого становить 44-74 см, а вага – 2,5-5,5 кг.
В Україні цей вид поширений переважно в північних та західних регіонах. У Миколаївській області заєць білий є більш рідкісним. Бо ж це південна межа його ареалу.
У 2019 році вчені з Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського провели дослідження популяції зайця білого в степових районах нашої області. Тоді було встановлено, що його чисельність не перевищує 5-7 особин на 1000 гектарів. Це, до слова, низький показник. Вкрай низький. Серед основних причин зникнення особин біляка є зміна кліматичних умов та зменшення снігового покриву взимку. Не менш важливим є й антропогенний вплив.
Для збереження цих тварин у Миколаївській області необхідно впроваджувати заходи з охорони його природних місць існування, обмежувати полювання та проводити моніторинг популяції для вчасного виявлення негативних тенденцій.
Корсак (Vulpes corsac)
Корсак – це представник родини псових. Він пристосований до життя в степових та напівпустельних районах. Часто його також називають степовою лисицею. Доросла особина важить в середньому 2.5-5 кг. Довжина його тіла може сягати – 50–60 см, а хвоста – 25-35 см. Як і в інших лисиць, у корсака 42 невеликих зуби. Також у нього довгі лапи та широкі вилиці.
В Україні корсак історично мешкав у південних та східних областях. Зокрема й на Миколаївщині. Але через полювання та втрату природних місць свого існування чисельність цього виду значно зменшилася.
На Миколаївщині корсак вважається вкрай рідкісним видом. Навіть в історичні часи його присутність тут була дуже обмеженою. Бо ж саме через Миколаївщину проходить західна межа ареалу корсака. Втрата степових біотопів, інтенсивне сільське господарство та полювання призвели до зникнення цього виду з більшої території нашої області.
Для збереження корсака в Україні необхідно впроваджувати комплексні заходи охорони. Це включає створення та розширення природоохоронних територій, відновлення степових екосистем, а також заборону полювання на цей вид.